Сходинки дитинства
Свято-прощання з початковою школою
Мета: підбити підсумки навчання у початковій школі і підвести учнів до думки, що далі їх чекає цікаве навчання у середніх класах; розвивати навички самостійно і наполегливо працювати, щоб більше знати, вміння постійно вчитися; виховувати любов до книжки, гордість за свою школу.
Обладнання: штучні квіти, різнокольорові сердечка, повітряні кульки, якими буде прикрашена зала, великі макети зошита в косу лінійку, Букваря, Читанки, Я і Україна.
1 учитель
На свято разом ми зібрались знову,
Щоб порадіти, поспівати нам.
І подивитися на весняну обнову,
Що шле Земля всім селам і містам.
Весна у літо переходить плавно,
Час розставання також підійшов.
Здавалося, що зовсім ще недавно
З вас кожен — в перший клас прийшов...
2 учитель
Та ось пройшло уже чотири роки,
Час розставатись, розлучатись час.
Великі зроблені в навчанні кроки,
Та й далі знов чекає школа вас.
Щоб вчитися і світ цей пізнавати,
Йти у життя хорошими людьми,
В житті шкільному завжди участь брати —
На все це сподіваємося ми.
3 учитель
Бо ми дали вам знань міцну основу,
Та прищепили правила шкільні.
Плекали всіх, як квітку світанкову,
Щоб дні були веселі і ясні.
Щоб ви росли розумні й справедливі
Та чесними й порядними були.
Щоб кожен день для вас був, наче диво,
А ви щасливі в дивосвіт ішли.
На сцену виходять діти з квітами, які розказують вірші.
1 учень
Світлим усміхом квітне довкола,
І пісні веселково дзвенять.
Вся сьогодні заквітчана школа —
Свято кличе дівчат і хлоп’ят.
2 учень
На душі в нас чарівно й святково,
Бо навчання закінчилось в нас.
І на серці так легко, чудово —
Це веселий і радісний час!
3 учень
Цілий рік ми старались, учились
І слухняними в школі були.
Ми дружили, писали, трудились
І, звичайно, росли та росли.
4 учень
Стали старші, а ще розумніші,
Вже рішаєм задачі складні.
Ми танцюєм, читаємо вірші
І веселі співаєм пісні.
5 учень
Сумно нам не буває ніколи,
Бо цікавий в нас кожен урок!
Родом ми з початкової школи —
У життя робим перший свій крок.
6 учень
А життя в нас цікаве, мов казка,
Тут і свято піснями дзвенить,
Тут любов є і сонячна ласка,
Чиста мрія у небо летить!
7 учень
Нам усі горизонти відкриті,
Ми нові відкриваєм путі.
І вчимось, добротою зігріті
Бо навчатись цікаво й рости.
8 учень
Школа наша весела й казкова —
Поспішаєм до неї щодня!
І хоч зветься вона — початкова,
Та дає нам чудові знання.
9 учень
Ми сьогодні прощаємся з нею —
Нам і далі мужніти й рости.
Та для нас вона стала зорею,
Буде й далі в житті нас вести.
10 учень
Бо всіх знань нам заклала основу,
Нас навчала долати свій страх.
І до неї ми знову і знову
Повертатися будем в думках.
11 учень
Вдячні ми вчителям за науку,
Що навчали трудитись як слід,
І вели нас щоденно за руку
В дивовижний і радісний світ.
Діти виконують пісню про школу
Учень
Сьогодні свято, свято урочисте,
Ми закінчили вже четвертий клас.
Над нами небо сонячне і чисте
І сто доріг попереду у нас.
Ми лиш на першу сходинку ступили,
А скільки буде сходинок таких!
Ми початкову школу закінчили,
Де завжди пісня линула і сміх.
А далі вищі сходинки чекають,
Де здобувати маємо знання.
І там цікаво буде — всі це знають,
Бо щось нове чекає нас щодня.
Учениця
Дитяча школа — чарівна країна,
Тут вперше все: знання і відкриття.
І звідси йде у дивний світ дитина,
В своє прекрасне, світле майбуття.
Країна мрії, ніби Всесвіт цілий,
Найперші почуття і пізнання себе.
Тут вперше все: любов і дружби сила,
Краса землі та небо голубе.
Учень
І відчуття, що ти на цій Землі — людина,
Й повинен жити праведно й рости.
Й природи ти — малесенька частина,
Тож все навколо мусиш зберегти.
Учениця
У школі ще повинен зрозуміти,
Що сам ти долі власної творець.
Й щодня старатися, трудитись, жити
Найкраще, як і справжній молодець.
На сцену вибігає Лінь, вона ловить учня, ще одного, пригортає до себе. Один хоче вирватись, а інший притулився до неї. Але Лінь не відпускає ні одного, ні другого.
Лінь. Ось ти, мій молодець! І ти йди до мене, мій постійний пацієнте. Як же я люблю таких діток, що одне говорять, але ніколи цього не виконують. Ну, це мої діточки — лінивчики-нещасливчики. Я їх так люблю!
1 хлопчик. Відчепись від мене, я не твій молодець, я ніколи з тобою не дружив! Геть від мене! Іди!
Лінивий хлопчик. А ти мене міцніше пригорни, з тобою так тепленько, так приємно...
Лінь. Ой, тебе я гарненько пригорнула, міцно затиснула. Ой, а як цей пручається! Ти подивись... Але і я не здамся, бо дуже хочу з тобою подружитися. Ну, побудь зі мною, хоч хвилиночку, а там і годиночку, і деньочок, і завжди...
Вибігає дівчинка.
Дівчинка
Геть від нього відійди!
Іншу жертву десь знайди!
Відпусти, погана Лінь,
Хлопця доброго покинь!
Мало ти дітей скосила,
Що піднятись їм несила?
Йди від нас за небокрай,
Там лінивчиків шукай.
За слова такі прости,
Але хлопців — відпусти.
Лінь
А як ні? Що далі буде?
Мене ж люблять усі люди!
Не пущу і не чекай,
Та так грізно не гукай!
Ну, а цих я вподобала
Й назавжди собі придбала!
Дівчинка
Ах! Не хочеш відпускати?
Значить будем воювати!
Друзів ми не залишаєм!
А з біди їх виручаєм!
Гей! Усі на допомогу,
Вирушайте у дорогу!
Зошити й книжки беріть
Й Ліні дружно доведіть,
Що навчання, праця й труд
Лінь на порох розітруть!
Вибігають хлопчики і дівчатка з книжками і зошитами, біжать до Ліні. Хлопчикам, що їх зловила Лінь, дають теж зошити, книжки. Ті починають листати їх, щось вчити. Лінь їх потихеньку відпускає.
Лінь
Ой, та нате вже, беріть,
Лиш від мене відійдіть.
Все ще буде в іншім часі.
Я знайду їх в п’ятім класі...
Ні, не буду я у збитку,
Ще навідаю їх влітку.
Ти ж далеко не втікай
Звертається до лінивого хлопчика, якому було приємно з нею.
І мене не забувай!
Лінивий хлопчик
Ой не знаю, подивлюся,
Друзів трохи я боюся....
Дівчинка
Лінь, іди, чому пристала?
Ти й так довго заважала!
А тепер іди від нас,
Нам дорослішати час.
За книжки ми всі взялися
Й Ліні підлої збулися!
Лінь неохоче з похнюпленою головою йде зі сцени. Діти свистять їй услід і сміються.
Дівчинка
Працьовитими всі стали,
Лінь від нас тому й відстала.
Тож і влітку всі читайте,
Книжку й зошит не лишайте.
Діти виконують пісню про школу, навчання.
Учень
Вже скоро літечко. Канікули чекають.
Заняття в школі закінчилися усі.
На гарне свято дітлахів скликають,
А вся земля — у зелені й красі.
Як швидко дні навчання пролетіли!
Ми початкову школу вже пройшли.
Так підрости найшвидше ми хотіли
І ось цей час — усі вже підросли!
Учениця
Ми залишаєм початкову школу,
Де вперше все-усе було для нас.
Й цього ми не забудемо ніколи:
І вчительку, що повела у клас,
І руки, що так ніжно пригортали,
Й стежину, по якій вона вела.
Ми вчилися, читали і писали,
І з нами поруч вчителька була.
Вона, мов сонце, шлях нам освітила,
Навчала мудрості, вела із класу в клас.
Найбільше в світі нас вона любила,
Підтримувана і захищала нас.
Учень
Тому сьогодні славу їй співаєм
За доброту, за щирість і тепло.
Здоров’я, щастя та добра бажаєм,
Щоб сонечко завжди в душі цвіло.
Учениця
Хай в класі зайчик сонячний стрибає,
Що всіх не раз весною веселив.
І хай учительці не раз він нагадає
Про всіх, хто тут учився і дружив.
Діти виконують пісню про вчительку.
1 дитина
Навчала вчителька цікаво і натхненно,
Вела у казку і легенду нас.
Ми низько всі вклоняємось, доземно
У цей чарівний, дивовижний час.
2 дитина
Ми дякуємо щиро за науку,
Що нас навчала, доки ми малі.
За те, що в дивосвіт вела за руку,
Вклоняємося низько до землі!
3 дитина
І що вела стежиною земною,
І доброту вкладала у серця,
Любов’ю зігрівала нас святою...
Ми вдячні всі безмежно, без кінця!
Діти вручають вчителям квіти.
На сцену виходять діти-книжки: Букварик, Читанка, Я і Україна, Зошит в косу лінійку.
Букварик
Я ваша перша книжка, любі діти,
Букварик, що прийшов у перший клас.
Навчив читати, вчитись і радіти
Й до школи приучав вас кожен час.
Читанка
Я — Читанка. Щоденно й без вагання
Вам виробляла техніку читання.
А ще вела за руку з юних літ
В казковий і чарівний дивосвіт.
Я і Україна
А я успішно і завжди сумлінно
Вела в історію й природу України.
Дитину вчила у суспільстві жити,
Любити світ й себе у нім любити.
Зошит
А я вас вперше вчив усіх писати,
І палички, гачечки та нулі.
Учнівську ручку в пальчиках тримати,
А пальчики були такі малі....
Букварик
Тепер настав нам розлучитись час.
В минуле вже підемо ми від вас
І не повернемось. Тому-то — прощавайте!
Й чого навчили вас, того не забувайте!
Читанка
До вас тепер прийде література,
В якій є все: наука і культура,
Творіння думки і людське життя,
Любов, духовність, різні почуття.
Я і Україна
А замість мене буде в вас природа,
Та біологія, історія народів
І географія Землі — про цілий світ,
Щоб ви були розумні з юних літ.
Зошит
Тепер і зошити у вас великі стали,
А я маленький і смішний для вас.
Бо ви уже давно повиростали
І розлучатися, прощатися нам час.
Дівчинка
Вам за науку дякуємо ми.
Тепер ми глибше будем все вивчати.
У світ підемо вченими людьми,
Та будемо усе чудово знати.
Бо вчення — світ, невчення — чорна тьма.
І хто читає, знає той багато.
Тож ми до школи ходим недарма.
А кожен день у школі — справжнє свято!
Троє дітей із зали дарують Підручникам і Зошиту написані на листочках прислів’я про науку, що їх добирають напередодні свята самі. Підручники і Зошит виходять.
Діти виконують пісню на вибір учителя.
Хлопчик
Школа — це наш рідний дім,
Весело було у нім!
Тут ми в різні ігри грали,
Танцювали і співали.
Дівчинка
І тепер, давай згадаєм,
В гру цікаву всі пограєм!
Тож виходьте і ставайте,
Гру веселу починайте!
Діти грають гру «Струмочок». Усі стають парами один за одним. Між ними проходить одна дитина, вибирає когось із пари. Вони стають уже вдвох, в кінці. Той, хто залишився сам, іде знову між дітьми і вибирає іншого.
Дівчинка
Час тепер потанцювати,
Потім будем жартувати.
Тож на дружби вальс стаємо.
Музика. Всі вальс почнемо!
Учні одного класу виконують «Вальс дружби».
Кілька учнів з кожного класу читають вірші-жарти за вибором учителя. Номери художньої самодіяльності.
Виступ батьків із зверненням до дітей і вчителів.
Виходять хлопчики і дівчатка, ведуть розмову.
1 хлопчик. От була у нас одна наша вчителька — все було зрозуміло і ясно, бо вона нас так любила. Тепер, кажуть, будуть різні вчителі. Кожен свій предмет буде викладати, а ще й класний керівник буде попри це...
1 дівчинка. Ну й що? Звикнемо. Головне, щоб кожен із нас був добрим, слухняним, чемним. Бо, як народ каже: «Доброму завжди добре». Та й усім від того добре буде.
2 дівчинка. Вчителі всіх любитимуть, коли ми будемо слухняними, вчитимемо кожен день уроки, виконуватимемо правила для учнів... Чому ж не любити таких дітей?
1 хлопчик. Так тобі здається. Але ж вимоги у кожного свої, та й не знають вони ще нас.
2 хлопчик. Ага, може, будуть придиратися, вимагати, наказувати...
1 дівчинка. Ну, так-так, тебе покараєш! Ти сам кого хочеш покараєш! Ніхто цього не ставить собі за мету, придиратися, наказувати... Ти сам будь людиною! Вчися щодня, виконуй домашні завдання, все роби, як треба, і будуть тебе всі поважати і любити.
2 дівчинка. А він ще нічого не знає, а вже буде робити так, як в пісеньці співається...
2 хлопчик. А як там співається? Щось не пам’ятаю.
2 дівчинка. А ось послухай! (Співає.)
«Ніхто мене не любить, ніхто не поважає.
Піду я у садочок, наїмся черв’ячків.
А черв’ячки чудові, всі різнокольорові.
І я їх буду їсти — ням-ням-ням-ням-ням-ням!»
Всі сміються.
1 дівчинка. Тому не хвилюйтеся, всі вчителі дуже добрі, кожен дітям несе своє серце на долоні, щоб віддати його нам. У школу ідуть тільки за покликанням. Я в цьому впевнена. Та й мій старший брат може це підтвердити. Він вчиться на «відмінно» і його всі дуже поважають і люблять.
1 хлопчик. Воно то так. Але все-таки якось страшнувато. Це ж не молодші класи. Завдань буде більше...
1 дівчинка. Так, завдань буде більше, та не забувай, що і ми підросли, стали старшими і це нам під силу. Головне старатися, працювати наполегливо — і все буде чудово. А щоб вам не було страшно, то для нас усіх є сюрприз!
Усі діти. Який?
1 дівчинка. А зараз нас познайомлять з учителями і класними керівниками, які будуть нас учити у п’ятому класі!
Вчителі початкових класів або заступник директора представляють дітям і батькам вчителів, які будуть навчати їх у п’ятому класі.
Діти виконують пісню на вибір учителя.
Учень
Рідна школа — дитинства країна,
Де ми вперше усе пізнаєм.
Тут навчається кожна дитина,
Разом дружимо всі і ростем.
Тут дитинства зоря світанкова,
Мрій чарівних високий політ.
Це дитяча країна чудова,
Звідки всі відправляються в світ.
Учениця
Тут куються наснага і сила,
І заходить у серце краса.
Мрій високих червоні вітрила
Піднімають дітей в небеса.
Роблять душі високі і світлі,
Й доброту поселяють в серцях.
Й діти, ніби троянди розквітлі,
Розійдуться по різних шляхах.
Дівчинка
Дитинство — пора веселкова й крилата,
Де музика ніжно звучить.
На світло і казку, на барви багата,
Тут хочеться жити і жить!
Тут вперше і небо, і зірка чарівна,
І сонця ясний промінець,
І ластівки пісня, й веселка є дивна,
І доброму ділу вінець.
Найперші світанки і першії кроки,
Солодкі, як мед, відкриття.
І перші у школі чарівні уроки,
І перша дорога в життя.
Діти виконують пісню на вибір учителя.
Учень
Ну, от і все. Закінчується свято,
Усіх чекає радісна пора.
І буде сміху й радості багато,
Бо на канікули йде дітвора.
Учениця
Дзвінко й весело дзвоник лунає,
В цьому році — останній для нас.
Дітям радісно він сповіщає,
Що уже на канікули час.
Учень
Вже чекає нас літечко-літо
І веселі забави та гра.
Ліс і річечка, сонцем зігріта...
Це чарівна, казкова пора!
Учениця
Ми бажаємо всім відпочити,
Сил набратися і підрости.
Оздоровитись і загоріти,
Й знову в вересні в школу прийти!
У кінці свята учням роздають підручники для п’ятого класу, вручають подарунки.
Діти виконують пісню для всіх, хто є у залі, — артистів і глядачів.