Надія Красоткіна

Чари осені

Свято осені

Мета: привернути увагу дітей до краси осені у рідному краї, ознайомити з українськими народними традиціями та побутом. Розвивати вміння спостерігати, виконувати нескладну роботу по дому. Виховувати гостинність, щедрість та щирість.

Дійові особи: Осінь, осінні місяці: Вересень, Жовтень, Листопад, Дід, Баба, онуки.

Овочі: Буряк, Картопля, Морква, Квасоля, Соняшник, Огірок.

Діти одягнуті у костюми героїв, що їх грають.

На сцені декорації української хати, тин, на якому висять глечики. Біля тину «росте» калина. Збоку сцени довгий стіл, покритий скатертиною. Зала прикрашена осіннім листям, квітами.

Виходить Осінь з букетом осінніх квітів і читає вірш.

Осінь

Я — Осінь. Пора надзвичайно чарівна.
У барвах казкових ліси і поля.
Я тут господиня, я Осінь — царівна.
В моїм володінні земля.
Три місяці маю собі на підмогу
Це Вересень, Жовтень — мої трударі.
Листопад завершує нашу дорогу
І зменшує сонця вгорі.
І довшає нічка, стає холодніше.
Пора прощавання скоро прийде.
Заплачуть дощі все частіше й частіше,
І чарів не стане ніде.
Покличу-но я місяців я на розмову —
Зустрітись пора нам прийшла.
Роботу вони всі зробили чудову
За кожного рада була.
Їм разом зустрітися не випадало,
В роботі спливали всі дні.
Було в них завдань і роботи чимало,
І час пролітав, як пісні.
Тому я сьогодні всіх запрошую в казку.

Осінь під музику кружляє, розсипає осінні квіти навколо себе і кличе місяців. Вони заходять з різних боків, кожен у характерному костюмі, з підносами, на яких притаманні їм овочі та фрукти. У цей час виглядає з вікна хатки Баба. Дивується, вибігає на поріг і сплескує руками.

Баба. Ой лишенько, а що ж то таке? Невже це і справді Осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди-но сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив!

Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!

Баба. А глянь! Бачиш? Справжня Осінь завітала і місяці осінні з нею! Ось поглянь, вони ще в мареві такому стоять...

Дід. А й справді, ти подумай... Дійсно, зроду-віку такого ще не було! То чого ж ти з порожніми руками стоїш? Бігом до хати!

Баба. А й справді? Я аж розгубилася. Таке диво! Таке диво!

Дід. А ти що, не знаєш, як гостей зустрічати? Ти ж хліба з нового врожаю вранці напекла, то бери рушника найкращого, що взимку вишила, клади хліб на рушник, та й підемо Осінь зустрічати. Таких гостей ще ніхто не приймав у своїй господі. Бачиш, як воно буває, готувалися внуків зустрічати, а тут Осінь з місяцями прийшла. Все наче у казці...

Дід і Баба заходять в хату і повертаються з хлібом на рушнику.

Осінь

Добридень! Добрий день вам, люди.
Ви — наші мудрі трударі
Нехай вам завжди добре буде
І мирне сонце угорі!

Баба

Добридень, Осене чарівна!
І місяці-трудівники.
Ти на Землі тепер царівна,
І буде так у всі віки.

Дід

Запрошуємо до господи,
Щоб з нами хліб цей розділити.
Щоб ситі всі були народи,
Щоб з усіма у мирі жити!

Простягають Осені хліб на рушникові. Вона бере шматочок, куштує і тоді передає хліб Вересню, а він Жовтню.

Вересень

Ми за запрошення вам дякуєм сердечно,
За хліб пахучий і сердець тепло.

Жовтень

Ми піднесем дари природи, безперечно,
Щоб радісно і з нами вам було.

Листопад

Дарую я вам кетяги калини,
Якраз достигли у холодні дні.
Калина ж наша — символ України,
Про неї у народі є пісні.

Передає Дідові дарунки і бере у Жовтня хліб, відламує і кладе на стіл. Всі сідають за стіл і слухають пісню.

Діти виконують пісню про кашу

Баба. Ой, я така рада бачити тебе, Осене, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зійшлися, як таке трапилося?

Осінь. Це я Вас хотіла здивувати і місяцям та людям дати хвилинку перепочити. Адже всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу — підготувались до зими. Ото й розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!

Вересень

Потрудився я в садочку, в городах та в полі.
Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі,
Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи,
Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

Жовтень

Ну, а я все, що лишилось довше достигати —
Це капуста головаста і гарбуз пузатий.
Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,
Щоб були всі люди ситі та були здорові.

Листопад

Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.
Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.
У городах та садочках приберу красиво,
Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.

Баба

Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,
І на зиму огірочків наконсервувати.
Наварила я варення, повидла й компоту.
Не присіла й на хвилинку, бо мала роботу.

Дід

У коморі вже борошно з ново́го врожа́ю,
І картопля, й городини я доволі маю.
Для корівки, свиней, коней є корми і сіно.
Потрудились ми, як кажуть, гарно, на відмінно!

Осінь

Це мені приємно чути, значить все готово.
До зими підготувались ми усі чудово.
Тож нехай лунає пісня і летить крилато.
Потрудились всі на славу, зробим собі свято.
Тож тепер якусь годинку можна відпочити,
Із онуками малими трішки посидіти.

Діти виконують пісню про осінь.

Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.

Баба

Заходьте, онучки, до столу сідайте,
Та Осінь-царівну усі привітайте.
Це Осінь і місяці в гості прийшли,
А скільки дарунків вони принесли!

Показує на стіл.

Онуки. Добрий день!

Усі разом. Добрий день!

1 онук

А я й не знав, що це можливо,
Що Осінь — це царівна.
Це справді, бабцю, дивне-диво
Чи казочка чарівна!

2 онук

А що, хіба таке буває?
Скажіть мені, дідусю.
Що Осінь є — я точно знаю,
Та все-таки боюся...

3 онучка

А я щаслива, що прийшла у казку.
Про це давно я марила у снах.
Спасибі, Осене, за радість і за ласку,
Що ми живемо в чарівних казках.

4 онук

За ніжні барви й срібні павутини,
За шелест листя й звуки чарівні
Краса така потрібна для людини,
А ще сумні та радісні пісні.

5 онук

І я радію зустрічі з тобою,
І місяцям я вдячна, що прийшли.
Все барвою покрилось золотою,
А в небі білі хмарки попливли.

6 онучка

Спасибі, Осене, що в гості завітала,
І місяцям осіннім вдячна я.
Цієї зустрічі давно я дожидала.
Й родина задоволена моя.

Осінь

Я рада, діти, що зустрілась з вами,
Ви осінь любите, як казку чарівну
Ще славите мене і віршами, й піснями,
Й малюєте картину не одну.
Тому і я створила гарну казку,
Красою й барвами порадувала вас.
Тож заспівайте, діточки, будь ласка,
У цей святковий неповторний час.

Діти виконують пісню про осінь.

Осінь. Мені казали, що діти добре знають осінні прикмети та свята. Розкажіть усе, що знаєте. Мені завжди було цікаво, чи правильно люди про мене думають чи ні.

Діти. Добре, ми розкажемо. Але ми ще й вірші тобі продекламуємо, і пісень проспіваємо, і пограємось, та потанцюємо, бо ж сьогодні свято!

1 онук. У період Першої Пречистої збирають в Україні яблука і груші. А ще кажуть: «На Пречисту стає дівка речиста», тобто починає багато говорити, бо поменшало роботи.

2 онук. Восени є свято «Головосіка». Це свято Усічення голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана. У цей день не ріжуть нічого ножем, навіть хліб ламають, нічого не рубають сокирою і не ріжуть пилкою.

3 онук. У вересні ще є велике свято Друга Пречиста — свято Різдва Пресвятої Богородиці. І прикмета в народі така: «Друга Пречиста дощем поливає».

4 онук. У кінці вересня є свято «Здвиження» — Чесного і Животворного Хреста Господнього. Кажуть люди: «На Здвиження земля движеться ближче до зими». Від цього дня стає холодніше, і птиці летять у вирій. На Здвиження небезпечно ходити в ліс, бо в цей день гадюки залягають у велике кубло спати. І дуже небезпечно зустріти хоч одну змію.

5 онук. А 14 жовтня — Свята Покрова. На Запоріжжі козаки вважали Святу Покрову своєю заступницею. А господарі придивлялись: якщо вітер у цей день буде з півночі, то зима буде холодною, а якщо вітер з півдня, то — теплою.

6 онук. Восьмого листопада — день Святого Дмитра. Дмитро вже приносить зиму. До цього дня дівчат сватали і відбувалися весілля. У народі казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра, хоч комин витри». Це тому, що вона до цього часу перебирала женихами, а після Дмитра, уже не сватали дівчат.

Осінь. Чудово! Ви так багато знаєте. А це означає, що ви любите свою Україну, знаєте її історію і народну мудрість. Ви мені ще обіцяли вірші розказати та пісень заспівати...

Діти. Так, ми це зробимо!

1 онук

Пора осіння тиха й чарівна.
Земля вночі туманами сповита.
Вдень лине тихо музика сумна
На павутинні бабиного літа.
Й пливе між листям кольоровий сум,
Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.
В сухому листячку сховавсь од вітру шум,
І холодок проймає гордовитий.
Палітра осені яскрава ще й жива,
Жоржини кольорові серце гріють.
Та вранці паморозь травичку покрива,
І від морозу квіточки сивіють.
Рослинний світ потроху завмира,
Тускніє барв рясне палахкотіння.
Тому й тужлива осені пора,
Бо світ піде зимі у володіння.

Діти виконують пісню про осінь.

2 онук

Відлетіли пташки́, відлетіли
У далекі і теплі краї.
Нам порожні гніздечка лишили
Й пісеньки всі найкращі свої.
Ті пісні в наших думах тісняться,
І в серцях ніжно-ніжно бринять.
Журавлі і лелеки нам сняться,
Й ластівки, що у небі дзвенять.
А тепер в небі тихо так стало,
Й вітерець не шелесне ніде.
У природі так літечка мало...
В рідний край знову осінь іде...

3 онук

Затужило за сонечком небо,
Потускніли усі кольори.
Ой, не треба дощити, не треба,
Хай ще сонце сміється згори.
Хай тепло нам дарує і ласку,
Й диво-фарби усіх кольорів.
Прошепоче осінню нам казку
В пишних кронах могутніх дубів.
Хай заграють цимбали й валторни
В жовтих кленах, в берізках, в гаю.
Осінь, осінь... Така неповторна
І чарівна у ріднім краю.

Баба. Ой, я так заслухалась вашими піснями та віршами, що й забула пригостити усіх. А то гості сидять за порожнім столом. Люди добрі, де таке бачено?

Дід. Та чого ти? Ми зараз тобі допоможемо! Ми ж каші гарбузової наварили. Діти її так люблять. Правда, онучата?

Діти. Правда. Ми хочемо ще вінегрету, дідусю. Він такий смачненький...

Дід. То в чому справа? Зараз і приготуємо, чи не так?

Осінь. Чи знаєте, які овочі треба для цієї страви?

Діти. Звичайно! Буряк, морква, картопля, огірки, квасоля... А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.

Осінь. Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем. Зараз ми викличемо всі ці овочі і все буде зроблено! Вони не тільки самі прийдуть, а й розкажуть багато цікавого про себе. Готові?

Діти. Так.

Осінь. Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!

Буряк

І хто кликав мене, буряка, хто гукав?
Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.
А сорок століть — це багато чи ні?
Йти відстань яку довелося мені!
Та я за цей час став красивий, смачний,
І вигляд у мене чудовий який!
З такого собі бур’янця я проріс,
Та користь велику всім людям приніс.
Тепер кормовий я, столовий, іскровий,
Червоний, оранжевий, білий — чудовий!
Тепер мене люди у їжу вживають,
Тварини мене залюбки споживають.
Усі на планеті буряк нині сіють,
Бо й цукор із мене варити уміють.
А ви що хотіли із мене зробити?
Засмажити, втерти чи, може, зварити?

Діти. Зварити.

Буряк дає Бабі мисочку з порізаними звареними бурячками і сідає.

Осінь. Картопелько, виходь!

Картопля

Картопелька я! А без мене ніяк!
Ні борщик не звариш, ні супчику, так?
Мене люди в їжу щоденно вживають,
Ще й хлібчиком другим мене називають!
А скільки вже страв з мене вміють зробити:
Підсмажити в маслі, спекти і зварити,
Вареники ще, галушки і млинці,
А ще картопляні смачні дерунці...
В Європу з Америки я завітала.
Не так вже й давно мене люди пізнали.
Спочатку не знали, ну як мене їсти?
Чи з цукром вживати, чи з маком погризти?
А потім, як солі додали лиш трішки,
Мене не замінить ні мед, ні горішки,
Навчились мене і пекти, і варити,
Й не можуть без мене і дня вже прожити!

Картопля дає онукам мисочку з порізаною вареною картопелькою, а сама сідає.

Осінь. Моркво, тепер твоя черга!

Морква

Морква я! Живу в коморі,
А коса моя надворі.
Овоч я — культура цінна
І поживна, й вітамінна!
Плід м’ясистий і тверденький,
Візьмеш в рот — він солоденький.
Вітамінів є доволі,
Каротин, заліза солі.
Той, хто моркву полюбляє,
Завжди зір чудовий має.
Бур’яном росла колись,
А тепер от, подивись!
Королевою я стала
Й до смаку усім припала.
Я тепер у кожній страві,
У салатах, у приправі,
Сік солодкий з мене п’ють,
Смажать, варять, ріжуть, труть...
Я ще морква й лікувальна,
Скажем просто — ідеальна!

Кладе на стіл мисочку з вареною і порізаною морквою, сама сідає.

Осінь. Квасолю просимо до нас!

Квасоля

Ми — дрібненькі квасолини
Із бобової родини.
У тісних стручках живемо
Й цінність у собі несемо.
Кольорові від природи,
Є білки в нас, вуглеводи,
Каротин і вітаміни...
Ми корисні для людини.
Навіть жир є у квасолі.
Вам цього уже доволі?
Ми колись росли в теплі,
А тепер — по всій Землі!
Дуже різні ми буваєм,
Понад двісті видів маєм.
Хоч маленькі ми і дрібні,
Але людям всім потрібні.
Ми у борщиках, в супах,
У салатах, в пиріжках...
На обід і пополудні —
Кожен день у свято й будні.
Ось які ми квасолини
Із бобової родини!

Він дає дідові мисочку з вареною квасолею і сідає.

Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!

Огірок

Огірочок зелененький!
Я смачніший, як маленький.
У мені всього доволі:
Цукор, мінеральні солі,
Вітаміни B (бе) і D (де),
Кращого нема ніде!
Мене солять, консервують
І на зиму маринують.
Свіжий я — найкращий все ж.
Люблять всі мене без меж!
І вирощують повсюди —
Полюбили мене люди!
Хоч я з Індії пішов,
Та повагу скрізь знайшов.

Кладе на стіл мисочку з порізаними огірками і сідає.

Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійки. Вінегрет з олією смакує краще. Соняшнику, ходи і ти до нас!

Соняшник

Я — соняшник. Швиденько виростаю.
До метрів двох за літо досягаю.
Ще корінь метрів три, листочки черешкові,
А квіти, ніби сонечка — чудові!
Культура пречудова я, олійна!
Корисна для людей, надійна.
Олію із насіння виробляють,
З лузги насіння — спирт і дріжджі мають.
Макуха для тварин потрібна-ясно?
А попіл із стебла — це добриво прекрасне!
А з кошиків квіткових є пектин...
Дає багато соняшник один.
А ще потрібний людям я весь час
Для виробництва лаків і пластмас.
Куди не глянь — корисна я рослина,
Тому і сіє соняшник людина.
Там, де тепліше й сонечка багато,
Ця квітка сонячна росте собі завзято.
Й салатику без мене не буває.
Смачну олійку я в собі ховаю!

Дає пляшку з олією, сам сідає.

Діти всі овочі пересипають у велику миску, перемішують, поливають олією, солять. Усіх запрошують до столу. Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл.

Баба

Частуйтеся, добрі люди,
Хай у нас все добре буде,
Їжте всі салат і кашу
І любіть родину нашу.

Усі пригощаються, куштують вінегрет, кашу, кладуть ложки на серветки і виходять з-за столу.

Осінь. Дякуємо вам за добру гостину. Нам час іти в дорогу, бо ще роботи багато у мене і у моїх місяців. Дякуємо щиро.

Дід. Ставайте всі у хоровод, потанцюємо разом та й проведемо нашу казку додому. На всіх нас ще робота чекає, тому казка довгою не буває.

Усі співають пісню на мотив «Галя по садочку ходила» і танцюють.

Осінь по довкіллю ходила.
Золоті листочки губила.
Ними все навкруг прикрашала,
Землю до зими готувала.
У довкіллі стало красиво,
Чарувало всіх дивне диво.

Осінь все довкіл фарбувала,
Казку чарівну дарувала.
З неба тепле сонце світило
На осінню казку дивилось.
І красі земній дивувалось,
В казку цю й саме закохалось.

Відгуки

Коментарі Cackle