Надія Красоткіна

Щоб могли ми гарно жити, треба вчитися дружити

Свято про дружбу

Мета: розширювати поняття учнів про дружбу, товаришування. Розвивати вміння вибирати друзів і бути теж справжнім другом для інших. Виховувати почуття колективізму, взаємодопомоги, товариськості, любові, поваги, обов’язку, чуйності до людей.

Зала, де проводиться свято, прибрана квітами, повітряними кульками, плакатами, на яких написані прислів’я, приказки, вислови про дружбу і товаришування, сердечками з кольорового паперу, малюнками дітей.

На сцені класний учнівський колектив. Стоять кілька парт, за ними і поруч парт учні, які сперечаються, кричать, щось доводять одне одному.

1 учень. Ну, досить, для мене зрозуміле лише одне, а саме те, що були двоє друзів, а тепер нема — розбіглися, бо не поділили чогось. Та хіба це дружба, коли ось так просто кинути свого друга? Скажіть мені — це хіба дружба? І що тоді справжня дружба?

2 учениця. Я теж не розумію такого. Дружили скільки років і раптом один позаздрив іншому. І дружбі — кінець. Це не дружба.

3 учень. Так-так, справжня дружба в огні не горить і у воді не тоне. А тут щось незрозуміле твориться. Ну подумати тільки. Одного взяли на змагання, а іншого — ні. От і дружбі кінець, а хто слухав — молодець! Хіба це по-справжньому? Звичайно ж, ні.

4 учень. Це і є ота заздрість, що серце їсть... Позаздрив один іншому і вже не дружать. А подивися правді у вічі. Чому тебе не взяли на змагання, а його взяли? А тому, що у твого друга — вищий результат, він на тренування ходив і ні разу не пропускав, не лінувався, він працьовитий, спокійний, не заводиться з півоберта, а ти? Чому ж ти заздриш та ще й так, що перестав розмовляти зі своїм другом, не спілкуєшся, а він переживає із-за цього.

5 учень. Ніхто йому не заздрить, просто у мене завжди був вищий результат. А у нього завжди були помилки... І взагалі — це не ваша справа. Подумаєш, образив друга. Він переживає. Ніхто його не ображав, просто набрид він мені, от і все. А переживає, бо він недостойний дружити зі мною. Що, я іншого друга не можу знайти, чи що? Я з ким хочу, з тим і буду дружити, і не втручайся до цього. Хто ви такі, щоб судити мене?

1 учень. А чому ми не маємо права сказати тобі правду? Ти з нами в одному класі вчишся, в одному колективі. А тому ми маємо право зробити тобі зауваження. Тому що твої дії неправильні, а заздрість, яка тебе роздирає, тобі ж і шкодить. Та й не тільки тобі, вона, як іржа, роз’їдає колектив. Хіба не так?

2 учениця. Ми всі товариші, однокласники, а тому нам небайдужа жодна людина в колективі. Адже ми одна сім’я. А тому хочемо, щоб у нас панував спокій, щоб ми ділились радістю, щастям, успіхами один одного, а то... Подумати тільки! Були друзями, аж раптом — на тобі! Якщо тебе не вибрали на змагання, значить, не такий ти і хороший, твої успіхи непереконливі, а ще дратівливий характер також заважає, та й тренеру видніше... А ще чогось і носа дере! Його недостойні, подумати тільки!

5 учень. Ой, замовчи, тебе ніхто не питає. Он тебе теж на олімпіаду як не взяли, то плакала, гадаєш я не знаю! А ще мене вчить.

2 учениця. Твоя правда, плакала. Мені так хотілося піти на олімпіаду, але за результатами попередніх змагань моя подружка мене обігнала... То що, я мала з нею перестати дружити? Просто вона здобула переконливу перемогу, а я допустила помилку. Це була моя вина, бо мало попрацювала. Хоча я думала, що з мене досить — і так переможу. Але не перемогла, тому і не взяли мене, а мою подругу. А плакала тому, що могла ж і більше попрацювати, але не зробила цього, тому і сердилася сама на себе, а не на подружку. А ти в чому звинувачуєш свого друга? У тому, що він ліпший за тебе? То подумай головою, в чому твоя проблема!

3 учень. Його проблема в ньому самому. Зазнаватися почав так, що думав Бога за бороду схопити, почав пропускати заняття, нехтував зауваженнями тренера. Тепер, як друг став кращим, то ти його звинувачуєш, бо своєї помилки не вміє визнати.

5 учень. А ти що в цьому знаєш? Ти взагалі нічого не вмієш, нічого не можеш, а ще свої п’ять копійок кидаєш! Подумаєш, ще ти мене будеш вчити! Невмійко якийсь!

4 учень. О! Так-так, ти навіть не знаєш, чим займаються твої однокласники... Отакої... Це ж треба! Так захопився собою, що інших не помічаєш! А от той, про кого ти так говорив, що він невмійко, має золоту медаль з плавання! Зрозумів? Тільки він скромний і завжди мовчить, не те, що ти, хвалько нещасний!

5 учень. Подумаєш, якесь там плавання, теж мені спортсмен знайшовся! Плавати навіть тварини усі вміють, то тобі не танці на льоду!

Діти починають перекрикувати один одного, лунає дзвінок. Заходить вчителька і всі стихають.

Учитель. Про що це ви так завзято сперечалися? Всі такі збуджені. То про що йшлося?

1 учень. Та про дружбу і про друзів. Дуже актуальне питання на сьогодні.

Учитель. Питання актуальне. І не тільки на сьогоднішній день, а кожного дня, бо з друзями життя веселіше, а без вірного друга — велика туга, як каже народна мудрість. А скажіть, хто ще знає народні прислів’я про дружбу?

Діти називають прислів’я.

  • Один ніколи не стане по обидва боки.
  • Дружба дорожча за золото.
  • Людина без друзів, як дерево без коріння.
  • Смачну страву око бачить, а справжнього друга — серце чує.
  • Одною рукою в долоні не заплещеш.
  • Одним пальцем і голки не вдержиш.
  • З добрим дружись, а лихих стережись.

Учитель. Чому ми взялися пригадувати прислів’я? (Відповіді учнів.) У кожному з них вкладена народна мудрість, перевірена віками. Кожне прислів’я вчить, як правильно треба жити в цьому світі, бо життя кожному з нас дається всього один раз і прожити його треба гарно, добре, чесно. А друг — це та людина, без якої важко у світі, це заступник, порадник, хороший співрозмовник, який вміє не тільки говорити, але й слухати. Який дорогий серцю, душі твоїй. Тепер прочитайте вдома ці прислів’я ще раз і добре вдумайтеся в кожне з них. Ви відкриєте для себе багато нового, про що раніше і не здогадувалися. А тепер пора розпочати свято, яке присвячуємо найдорожчій нам людині — другові.

Учень

Друг

Це так чудово — в дружбі жити!
То незрівнянне почуття!
Нам треба вчитися дружити,
Бо добрий друг — на все життя.
Йому про все сказати можна
І сміх та сльози розділить.
За друзів, часом, нам тривожно,
Та як без друзів в світі жить?
Ми довіряєм таємниці
Кому іще, тож як не їм?
Запрошуємо до світлиці
І друзям раді ми своїм
Завжди, у кожну пору днини,
Бо друг розрадить нас умить.
Немає кращої людини.
За нас його душа болить.
Й ми вболіваємо за нього,
Бо він найкращий нам за всіх!
Тож друга треба нам такого,
Щоб розділити горе й сміх.

Учениця. Дружба — це дуже сильне і міцне людське почуття, яке притаманне кожній людині. Адже людина не може прожити у цьому світі одна, їй потрібен той, хто вмів би її вислухати, поспівчувати, розрадити, захистити. Тому кожна людина завжди шукає собі однодумців, близьких по духу людей. І знаходить ту одну людину, з якою можна поговорити про все на світі або про все на світі разом помовчати.

Учень. Друг ніколи не продасть тебе, не зрадить, не розкаже нікому твоїх таємниць, бо добре знає, що про це треба мовчати. Друг — це частинка тебе самого, бо ти йому довіряєш, як і самому собі. Друг скаже тобі правду, не залишить у біді, виручить зі складної ситуації, вчинить завжди тільки так, як і ти вчинив би по відношенню до свого друга. Ви з другом — ніби одне ціле. Це — справжня дружба.

Учениця. Тут доречне «Золоте правило поведінки», яке звучить так: «Ніколи не чини з іншими так, як не хочеш, щоб з тобою чинили». А чи не так? Ти ж ніколи не вчиниш з другом так, як не хочеш, щоб з тобою вчинив твій друг, а тому ти його не скривдиш, не обдуриш, не скажеш злого слова проти нього, не зрадиш... Адже ти ніколи б не хотів, щоб з тобою так обійшовся твій друг. Чи не так?

Учень

Які до друга ти вимоги ставиш,
Такі й до себе завжди виставляй.
І те, що другові сердечному порадиш,
Собі такі ж завжди поради дай.
Ніхто у світі цім не досконалий,
А в кожного якийсь недолік є.
Один повільний, хтось веселий, жвавий,
Всім притаманне щось одне, своє.
Один смішний, бадьорий, жартівливий,
Уміє всіх довкола звеселить.
Хтось роботящий дуже, хтось лінивий,
Але усі прийшли у світ цей жить.
Хтось вміє над собою працювати,
А інший ще не усвідомив саму суть.
Тому людей такими слід сприймати,
Якими є, якими ті живуть.
І раз ти вибрав друга серед інших,
То дорожи ним, думкою ділись.
Хоч є людей багато цікавіших,
Можливо, ви й розійдетесь колись,
Та зараз друг твій найдорожчий в світі,
Найкращий твому серцю і душі.
Тобі цікаво з ним стрічатись, говорити,
Тому до друга з радістю спіши.
Бо він твій друг. Тож другом будь для нього.
Вмій цінувати те, що в тебе є.
Не зраджуй друга, не зроби такого,
Щоб потім серце стиснулось твоє.
Від болю, від страждання, від печалі,
За те, що друга ти не виручив з біди.
Запам’ятай тепер, керуйся тим надалі.
До свого друга з чистим серцем йди.

Діти виконують пісню про друга.

Учень. До свого друга ми вміємо ставити вимоги. А от скажіть, чи вміє кожен із нас поставити такі ж вимоги і до себе та виконувати їх завжди? Між нами є різні діти, і не завжди правильно ми розуміємо, що таке справжня дружба. А справжня дружба буває тоді, коли ти в першу чергу вимогливий до себе. Як каже народна мудрість: «Умій подивитися на себе збоку». А то буває і так:

Учениця

В чужому оці бачить порошину,
В своєму ж і колод не помічає.
Ви бачили, мабуть, таку людину,
Можливо, хтось такого й зараз знає.
Усі недоліки у людях він помітить,
Усе найменше, навіть неважливе.
Сам безсоромними очима світить,
В собі не бачить того, що важливе.
А зауваження зробити всім уміє.
І де завгодно скаже все, що схоче.
При чому сам герой не червоніє,
Від задоволення собою ще й регоче.
Але до часу. Трапиться сильніший,
Що язика того поставить на коліна.
Тоді, можливо, й стане він мудріший...
Щось зрозуміти мусить же людина.
Хоч те вже правило, що золотим нам стало,
Яке формує мудрість у людині.
Щоб доброти у ній було чимало
І щоб жили в її душі святині.
Нікому не роби в житті такого,
Чого не хочеш, щоб тобі робили.
Лиш кілька слів, а скільки думки в нього,
І ніби ясні зорі засвітили...

Учень. Мені про свого друга завжди хочеться говорити тільки добре. Бо тепле слово додає сили і наснаги, піднімає людину до висот. І навіть якщо в людині нема ще такої риси характеру, про яку ви говорите, то їй хочеться дотягтися до того рівня, хочеться стати кращим, от що значить тепле слово. Воно може вилікувати, піднести, збадьорити...

Учениця. Тому про людину потрібно говорити гарні слова, бо це дуже важливо.

У хорошому слові є сила жива,
Життєдайна, велика, крилата.
Говоріть вашим друзям приємні слова
І від них на душі стане свято!
Добре слово підніме людей в небеса
І закличе їх добрими бути.
І відкриється серцю добро і краса,
І воно зможе мудрість збагнути.
Людям завжди чудові слова говоріть,
Тож і ваша душа стане світла.
І у мирі, в любові, у дружбі живіть,
Щоб любов над Землею розквітла.

Учень. Звичайно, правду також треба сказати, але так, щоб не образити, не принизити людину, а дати зрозуміти, де її помилка, в чому вона неправа. Адже в цьому і є сила дружби. Та й взагалі зі словами треба бути обережним, вміти їх говорити саме в потрібний час і в потрібному місці.

Учениця. Бо, як каже народна мудрість: «Слово — не горобець, випустиш — не спіймаєш». Це означає, що необдумане слово може ранити людину. Хоч слово і не ніж, та глибоко ранить. Про це треба завжди пам’ятати. І перш, ніж щось сказати, добре подумай: сім раз відміряй, а раз відріж.

Учень. Кожна людина повинна бути вимогливою в першу чергу до себе самої, а тоді вимагати чогось від інших. Як кажуть у народі: «Перш, як щось сказати, оглянься на свої п’яти». І це правильно. Перед тим, як робити комусь зауваження, повчати інших, подумай, чи маєш ти на це право.

Учень

Вимога до кожного учня висока,
Бо вчиться він в школі, живе в колективі.
Між друзів людина він неодинока
Тож риси характеру — дуже важливі.
Який ти? Допитливий, самокритичний,
Вимогливий, труднощі вмієш долати,
Кмітливий, розумний чи ще й поетичний,
За вчинки свої вмієш відповідати?
Властиві тобі наші норми моралі,
Чи ти добросовісний, чуйний, правдивий?
Чи ти об’єктивний, свідомий? І далі...
А може, ти просто безвольний, лінивий?
Чи грубий, а слово розходиться з ділом,
Жорстокий, не вчишся і думать не вмієш?
Чи світлий, порядний, поводишся сміло
І добре, й розумне між друзями сієш?
Чи ти ерудований, з гумором дружиш
І норми моралі тобі притаманні?
За сказану правду не плачеш, не тужиш,
За друга заступишся ти без вагання?
Подумай, бо висновки маєш зробити,
Яким треба бути в суспільстві людському
Щоб світло й правдиво у ньому прожити
Із друзями бути, бо важко одному...

Учениця. Це все дуже важливо у житті кожного. Але зараз, на нашому святі пора повеселитися, погратися у веселі ігри, поспівати зі своїми друзями. Адже ми — один клас, одна сім’я. Тож звучатиме пісня про дружбу.

Діти виконують пісню про дружбу.

Діти декламують гуморески і розповідають смішинки про друзів і дружбу, грають ігри чи естафети на вибір учителя.

Учениця. Так, без друга дуже важко одному у світі. Хоча навколо є багато хороших людей, добрих товаришів, а як нема щирого друга, то людина, мов без одного крила. Бо дружба — це велика сила.

Учень. А мені пригадалася одна народна казочка, яку ми ще в молодших класах читали. Так запала вона мені в душу, що й досі її пам’ятаю. Дуже гарно там говориться про дружбу.

Учениця. Ну, то розкажи, нам також цікаво послухати. Може хтось і для себе щось корисне з неї візьме.

Учень. Тоді слухайте: (читає «Казку про дружбу»)

Учениця. От і вся казка, а який у ній цікавий і великий зміст! Усі ми зрозуміли його. Правда-правда, одну людину можна зламати, а от колектив не зламаєш. Бо в дружньому колективі всі живуть за правилом: «Один за всіх, а всі за одного». Тому-то шкільна дружба залишається з нами на довгі роки. Після закінчення школи друзі-однокласники зустрічаються, діляться своїми успіхами і невдачами, допомагають одне одному в біді, виручають. Адже справжня дружба в огні не горить і у воді не тоне. Тому треба повірити в дружбу, навчитися дружити зі шкільної парти, тоді легко буде жити. А найміцніша — це шкільна дружба, саме у школі діти вперше зустрічаються з цим почуттям, вперше відчувають на собі всі переваги дружби і ті недоліки, коли залишаєшся сам один. Довгі роки у школі діти вибирають собі друзів, разом ростуть і мужніють. А тому ця дружба і найсильніша. Сьогодні на нашому святі ми багато сказали про те, як бути справжнім другом, як цінувати справжню дружбу, щоб мати друга на все життя.

Учень. Давайте заспіваємо гарну пісню про вірних друзів.

Діти виконують пісню про дружбу.

Учень. А от зараз прийшов час для дуже цікавої роботи. Адже кожен із вас хоче прочитати свій твір про найкращого друга і показати його портрет, намальований власноруч.

Учні читають твори про своїх друзів, кріплять до стенда їхні портрети, дружні шаржі, малюнки, присвячені друзям.

Діти виконують частівки про друзів, дружбу.

На згадку про це свято діти дарують один одному сувеніри на пам’ять.

Відгуки

Коментарі Cackle