Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю
Перший урок для 10—11 класів

Тема: Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю.

Мета: Формувати у шкільної молоді особистісні риси громадян України, розвивати духовну, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову та екологічну культуру, прищеплювати бажання стати свідомим громадянином своєї держави, виховувати любов до свого рідного краю.

Матеріал до уроку: Конституція у кожного учня на парті, плакат, на якому написані якості та риси свідомого громадянина держави.

Вчитель. Дорогі учні! Вітаю вас зі святом Знань, зичу всім міцного здоров’я, радості та щастя, удачі в досягненні своєї мети. Ви уже старшокласники, на порозі до свого змужніння, самостійності. І дуже знаменно, що в своє самостійне життя ви вступите у новому тисячолітті. Яким воно буде, як зустріне вас майбуття — це залежить і від вас самих, від вашої громадянської позиції, від життєвої активності, розуміння свого часу, завдань, які стануть перед вами. Кажуть, є доля. Що таке доля? У кожного є два шляхи, по яких він може просуватися у життя. Ти або борешся, або здаєшся на волю випадку. Від того, як будеш діяти, залежить твоє життя. Можна пройти свій земний шлях цілеспрямовано, активно долаючи труднощі, наполегливо йти до мети, і тим самим прожити цікаво й принести людям світло, як Прометей, а можна чекати манни небесної і не дочекатись, бо нічого саме по собі не зробиться, до всього треба докласти розуму, рук і волі. Хоч, звичайно, бувають ситуації, які не залежать від людини, але й тоді треба боротись, щоб вижити, щоб не пропасти у цьому житті. То ж, якими рисами повинен бути наділений кожен з вас, щоб сміливо іти в життя, не боятись труднощів? Ось зараз ми і поговоримо про це, бо тема сьогоднішнього уроку така: «Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю». Адже ми живемо не просто кожен сам по собі, а в одній державі, вільній і незалежній Україні, в суспільстві, де є свої закони, традиції, своя історія, культура, український менталітет, своя мова і своя правда. Ми громадяни і патріоти України, своєї Батьківщини. Що ж таке — громадянин? (Відповіді учнів). Це записано в Конституції України в ст. 4 і в ст. 25. Давайте ознайомимось з цими статтями. (Учні читають статті Основного Закону). Отже, громадянином є кожен уже за фактом свого народження. Ним є і свідомий громадянин-патріот, ним є і злочинець, який відбуває покарання, бомж, який не приносить ніякої користі ні собі, ані людям, і малятко, яке щойно народилось. А от свідомий громадянин-патріот, хто він? Які покладаються на нього обов’язки? (Відповіді учнів). Так, щоб бути свідомим громадянином, треба над собою працювати, виробляти у собі високі риси характеру, специфічно мислити, займати активну життєву позицію щодня, прагнути бути взірцем для інших. Ось погляньте на цей плакат, там написано, які риси повинен кожен з вас мати, до чого прагнути, яким повинен стати, щоб бути свідомим громадянином України.

Вчитель відкриває плакат, на якому записано:

Учні читають спочатку все підряд, а потім кожен пункт розбирають колективно з допомогою вчителя.

Вчитель. 1 пункт Патріотична свідомість, громадянська відповідальність і мужність... Це і є та велика любов до Вітчизни, яка живе у кожному серці, адже Батьківщина — це найдорожче місце на Землі, бо звідси починає свій шлях людина. Де б вона потім не проживала, де б не була, а в своєму серці нестиме завжди ті стежинки, поля, луги, гаї, ту річечку і дзюркотливий струмочок, в якому купалось веселе і дзвінке дитинство.

Учень

Учениця

Учень

Учениця

Учень

Вчитель. Свою Батьківщину корінні українці називають Ненькою-Україною, тому що, як і мати для кожної людини одна, для нас одна і Україна, рідна Вітчизна. В душі українців дуже високий рівень естетики, світле і тонке відчуття краси, їм притаманний свій стиль мислення, тобто — менталітет. У національній волі українця поєднувались завжди полярні сторони: з одного боку, активний вольовий порив, героїка, романтика, а з другого — терпіння, демонстративна пасивність. Терпіння вимагає ще більших вольових зусиль, ніж героїчний порив і має теж велику цінність. Доброта, поступливість, розважливість, доброзичливість, гостинність, шляхетне ставлення до інших народів, щирість і щедрість, працелюбність і гумор, величезна любов до Вітчизни — ось характерні риси українця. Звичайно, ці риси є у кожного народу, але все залежить від їх поєднання — одних менше, других більше, а все разом і складає — менталітет народу. Тому і кожен з вас повинен прагнути до того, щоб ці риси переважали в характері. Бо ми ж спадкоємці свого народу, його майбутнє. Нам Конституцією дано всім однакове право на освіту, ст. 53; на працю, ст. 43 і на відпочинок, ст. 45; на вільний розвиток своєї особистості, ст. 23 і на підприємницьку діяльність, ст. 42. А тому треба зайняти активну життєву позицію і добиватись у житті своєї мети, працювати, творити, дерзати. Давайте ознайомимось з цими статтями. (Учні читають статті з Конституції, обговорюють). Отже, наше завдання піднести Україну до рівня високорозвинених держав, а це вимагає від кожного з нас і від усього народу активності, творчості, мужності та відваги, готовності захищати свою Батьківщину, відстоювати незалежність і волю.

Вчитель. 2 пункт. Кожна людина повинна поважати і неухильно дотримуватися Конституції України, ст. 68, її законів, бо перед законом усі рівні та несуть однакову відповідальність, ст. 24. Законослухняні громадяни (а такими повинні бути всі без виключення) мають широкі можливості для своєї діяльності, розвитку творчого потенціалу, освіти, для прекрасного життя. Давайте розглянемо ці статті. (Читають статті, обговорюють). Кожен з вас повинен розуміти, що за скоєний злочин він понесе відповідальність. І не буває такого, щоб людина не була наказана за свої гріхи, щоб не понесла кару. Рано чи пізно злочин буде розкрито, а злочинець покараний — це закон земного життя, недаремно ж народна мудрість каже: «Шила в мішку не сховаєш». Як би ти його не ховав, а воно вилізе. Та й Біблія говорить про те ж. За свої злочини людина несе відповідальність не тільки перед собою, але й перед наступними поколіннями: дітьми, онуками і т. д. Тому треба добре думати, як ти живеш у цьому світі та що робиш.

Вчитель. 3 пункт. Ось у Конституції є стаття 10, давайте ознайомимося з нею. Учні читають статтю 10, обговорюють. Стаття 10 Конституції України прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року, законодавчо закріплює українську мову державною. Це означає, що вона офіційно запроваджується в усі сфери людського життя: у сфери виробництва, освіти, культури, міжнародних відносин, у військовій справі, в засобах масової інформації і т. д.

Обов’язок кожного громадянина України вивчити і досконало знати її, спілкуватись нею, вчити своїх дітей, не замінювати родового імені та прізвища, підносити престиж української мови на міжнародному рівні. Мова народу — це його душа, його єство, вона нам дана Богом, тою землею, на якій ми народились і зросли — Україною! Про красу і багатство рідної мови можна говорити дуже багато, бо все у ній є: багатющий словник, мелодійність і милозвучність, краса і багатогранність. Нею можна висловити усі почуття, намалювати будь-які картини, з рідною мовою ми — українці. А без мови хто ми? Рідну мову, як батька та матір, ми не вибираємо, як не вибираємо Батьківщину. Вона іде від роду і до роду, з глибини віків. І на території України наша українська мова вже проіснувала три тисячоліття (науково доведено). То хіба ми маємо право ось так відмовитись від неї, як це роблять деякі люди, навіть депутати, які за високим статусом депутата повинні розмовляти державною мовою, а вони порушують статтю 10 Конституції України? Це не робить їм честі, як і іншим, хто нехтує українською мовою.

Учень

Учениця

Учень

Вчитель. 4 пункт. Повага до батьків, свого родоводу, історії, традицій... Давайте розглянемо статтю 51 Конституції України. (Обговорення). У ній уже говориться не тільки про права, але й про обов’язки. Так, як і ст. 65. Бо у кожного громадянина в суспільстві є і права, і обов’язки, які він повинен неухильно виконувати. У кожного народу є своя історія, через яку він віками йшов, творив себе, свою державу. Є вона і в України. Хоч нелегким був шлях України у світі, віками поневолена то одними народами, то іншими (бо кожному кортіло панувати на цих землях). Цьому виною і була ота надмірна шляхетність, доброта, мирний характер українців, поступливість, терпимість і пасивність, що дало можливість іншим народам диктувати свою волю на Україні. Але народ прагнув до волі та незалежності, боровся. І от 24 серпня 1991 року Україна одержала жадану волю і незалежність. А тепер наше завдання все зробити для того, щоб рідна держава процвітала, йшла своїм шляхом розвитку і ніхто їй не диктував і не нав’язував своєї волі. Це залежить від вашої активної громадянської позиції, від вашого старання, бо вам, молодим, жити у новому тисячолітті, турбуватися за свою державу і народ, творити історію, враховуючи при цьому і ті помилки, які були допущені в минулому, нашими попередниками, і не робити таких і подібних помилок, щоб зберегти волю і незалежність. Ви — спадкоємці й наступники, тому й повинні продовжувати все найкраще, чого досяг наш народ за всі віки існування.

Учні приводять приклади з історії України, які підкріплюють попередні слово.

Вчитель. 5 пункт. Дисциплінованість, працьовитість... почуття дбайливого господаря, піклування про екологію, природу. Ст. 66 (обговорення). Зберегти і примножити природу рідного краю для майбутніх поколінь — основне завдання, яке стоїть перед народом України, а ще турбуватись про екологію, щоб не причиняти лиха, від якого постраждають тисячі людей (як Чорнобильська трагедія). А завдання молодих — перейнятися цими проблемами і направити свою енергію, розум, знання, силу на виправлення старих помилок, на технічні розробки нових видів енергії, які б не заподіяли народному господарству, природі рідного краю лиха. Отже, роботи для вас на майбутнє дуже багато, треба прагнути до прогресу, до пізнання і відкриття нового. А для цього необхідна велика воля, працездатність, оте відчуття господаря власної землі.

Вчитель. 6 пункт. А щоб мати і силу, і волю та ще й міцне здоров’я, треба сьогодні гартувати своє тіло, волю, викинути лінь з душі та займатись собою. Тільки здорова, сильна, фізично досконала, морально чиста людина може досягти в житті багато. А також може принести велику користь державі, віддати їй тепло своїх долонь і розуму, і серця. А як же без цього? Того, кого любиш, будеш оберігати і захищати, будеш старанно усе робити для його блага, для процвітання. А ми любимо свою Україну. Любимо всіх, хто населяє землі України, поважаємо звичаї і культуру інших народів 7 пункт. Бо вони теж — народ України, теж українці, хоч за походженням можуть бути із різних народів.

Учениця

Учень

Учениця

Учень

Використана література: П. Р. Ігнатенко, В. Л. Поплужний, Н. І. Косарєва, Л. В. Крицька. «Виховання громадянина», Київ 1997.