Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю
Перший урок для 1—4 класів

Тема: Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю.

Мета: Розширити уявлення дітей про громадянськість. Розвивати прагнення бути добрими, працелюбними, чесними, сміливими — патріотами своєї Вітчизни. Виховувати любов до рідної України.

Обладнання: Клас, де проходить урок, гарно прибраний, всюди квіти, портрети поетів Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Симоненка, В. Стуса та ін. А також можна поставити портрети інших людей, земляків, яких діти знають: це можуть бути герої праці, герої Великої Вітчизняної війни і т. д. На дошці — краєвиди України.

Вчитель. Ось пролунав перший дзвінок нового навчального року. Він усіх дітей запросив за шкільні парти. А навчання в нашій країні обов’язкове, кожен повинен одержати середню освіту безплатно. Це записано в найвищому Законі нашої держави — Конституції. І от в усіх школярів нашої великої і вільної України почався однаковий перший урок. А тема його така: «Я — громадянин України. Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю». І в кожного учня по всій нашій Вітчизні, від найменших першокласників до вже дорослих випускників, засвітилась безмежна любов до свого рідного краю. До милої серцю, дорогої і рідної України, нашої Батьківщини. І кожен з вас любить свою Україну, бажає їй добра, старається стати справжнім патріотом і громадянином своєї Вітчизни.

1 учень

2 учень

3 учень

4 учень

5 учень

Вчитель. Громадянин України — це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її, є патріотами своєї Вітчизни, готові захищати її територію, ідеали, працювати в ім’я її розвитку і процвітання, вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути законослухняним, знати права і обов’язки, добре знати історію Батьківщини, традиції, її мову, культуру, бути добрим, чесним, милосердним, працелюбним. І всі ми любимо нашу дорогу і найріднішу Україну, бо тут ми народились, вперше сп’ялись на ноги і пішли у світ тими споришевими стежечками, які простяглися від рідного порогу в широкий світ. Для кожної людини найрідніша і найдорожча та земля, де вона народилася і виросла. Недарма ж у народі кажуть: «Де рідний край, там і рай, а де чужина — там домовина». «Добре тому, хто в своєму дому». Бо в своєму рідному краю кожна травинка людині допомагає, кожна квіточка дарує усмішку, кожна пташечка співає тільки для тебе. «Людина без Вітчизни, що соловей без пісні». А справжню тугу за рідним краєм людина відчуває тоді, коли розлучається зі своєю стороною. «Кожна рослинка на своєму корені росте». А хіба вона зможе рости без кореня? (Ні). Звичайно, рослина без кореня не може рости, вона всихає. І хоч людина — не рослинка, але без свого рідного коріння, без рідні, без Батьківщини вона не зможе бути щасливою у цьому світі, не зможе повністю себе реалізувати як особистість. Кажуть, що в рідній хаті й стіни допомагають, і це правда. У себе вдома кожна людина впевнена в собі, вона вільно почувається, знає багато такого, що дозволяє їй відчувати себе сміливою і сильною. А й справді, тебе ж оточують рідні люди, родичі, друзі й такий самий менталітет, і тоді легко і просто у звичній обстановці. А рідна земля, як мати — добра, щира, мила. Вона готова захистити кожного з нас. Але в свою чергу людина повинна бути готова захистити і свою землю, заради неї піти у бій, на подвиг, коли це необхідно, тобто бути справжнім патріотом своєї Батьківщини. А в мирний час — самовіддано трудитись, щоб твоя країна була багатою і щоб усім жилося добре, заможно і безпечно. То що ж значить бути справжнім патріотом, громадянином своєї Вітчизни?

Відповіді дітей.

Вчитель. А що треба дитині для того, щоб відчути, що ти справжній патріот України, її громадянин?

1 дитина. Добре вчитись, щоб у майбутньому оволодіти спеціальністю і приносити велику користь.

2 дитина. Брати активну участь у житті класу і школи, відчувати свою причетність до шкільного життя і до життя країни.

3 дитина. Любити природу, берегти і примножувати її багатства: садити сади, ліси, квіти, розчищати джерельця, щоб не міліли річки. Турбуватись про майбутнє нашої держави.

4 дитина. Берегти історичні та духовні пам’ятки нашого народу, не руйнувати, а вивчати та творити нову історію рідного краю.

5 дитина. Добре вивчати природу, бо вона нам — рідна мати, вона допомагає кожному, щоб здоровим і міцним виростав, тільки треба придивитись і захопитись нею, і вона розкриє нам свої таємниці. А Україна дуже багата на рослинний і тваринний світ.

6 дитина. Треба наполегливо вивчати рідну українську мову, бо це мова нашого народу — державна мова, яку треба знати і нести у світ. Про це і в Конституції записано, а Конституція — це Основний Закон нашої держави, який треба знати і виконувати. Та й мовою нашою можна пишатись, бо вона дуже багата й красива. Ще в 1934 році на конкурсі мов світу вона поділила пальму першості з італійською та перською! Ось яка наша українська мова — краща серед кращих! А кожна людина знає, що коли вмирає мова, то вмирає і сам народ. А ми патріоти своєї України, і нам треба боротись за свою мову і добре її знати.

7 дитина. А ще я хочу знати традиції мого народу, його обряди, культуру і всю-всю історію країни. Це, на мою думку, повинен знати кожен громадянин України.

8 дитина. А ще треба розвивати свої здібності й таланти, щоб Україна могла пишатись нами. Треба гартувати своє тіло та волю, бути міцним і витривалим, щоб захищати свою землю.

Вчитель. Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, може по-справжньому її любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь. Таким великим патріотом був Тарас Григорович Шевченко, який понад усе в світі любив свою Україну, оспівував красу та неповторність рідного краю в поезіях, хоч за кожен свій вірш поет міг бути покараним, але він не боявся, бо дуже любив свою Україну і не міг не писати про свою любов до неї.

Вчитель показує портрети, коли звертається до вірша поета.

Бо, як каже народна мудрість: «Рідна земля і в жмені мила». А поет був далеко від своєї святої землі, яку так любив. А ось як про Україну писав В. Симоненко:

Як і матір ми не вибираємо, так не можемо вибрати і Батьківщину, вона у нас одна у цілому світі. Тут наше коріння, тут наша доля.

так писав В. Кочевський. А поет М. Бакай виливав свою любов до рідного краю у таких рядках:

Кожна людина передає свою любов до Батьківщини як уміє, але чесно, гаряче і віддано, бо це дуже сильне почуття — любов до рідного краю. Людина з ним живе, носить це почуття у своєму серці та завжди хоче поділитись любов’ю з іншими, вилити свої почуття у віршах чи прозі, у картинах чи в музиці, а то просто у самовідданій праці на благо Вітчизни.

От і ви сьогодні прийшли на урок зі своїми малюнками, які старанно малювали. А на малюнках ваш дім і двір, криниця чи вулиця, на якій ви живете — це куточок рідної України. В роботах кожен з вас виразив свою любов до Батьківщини.

Вчитель відкриває дошку, на якій виставка учнівських робіт. Діти коментують свої роботи по черзі.

А ще учні приготували вірші про Україну, про свою чисту і ніжну любов до рідного краю, які ми залюбки послухаємо. Адже всі ви любите нашу дорогу Україну, бо це земля, де ви з’явились на світ, де вперше побачили оце довкілля і зрозуміли, що ви у ньому — людина. А тепер ви зрозуміли, що дуже любите Україну, землю ваших батьків, дідів і прадідів, що тут ваше коріння, без якого не можна у світі жити. І знаєте, що ви не просто населення, а патріоти і громадяни України, які все зроблять для того, щоб Україна була квітучою і багатою, щоб всі тут жили в любові, мирі і злагоді, бо ви любите свою рідну й милу Україну, і життя свого не пошкодуєте, як треба буде стати на її захист.

1 учень

2 учень

Учні виконують пісню про Україну. Це може бути улюблена пісня дітей або пісня за вибором учителя.