Моя чарівна, рідна Україна!
Люблю твої простори і пісні.
Тут над водою верби і калини
І солов’ї співають навесні!

Краса і казка в кожному куточку.
Та лине музика чарівна з джерела.
Хатинки у вишневому садочку,
А в душах море щедрості й тепла.

Краса безмежна, дивовижні чари
Захоплюють і полонять серця.
Але байдужість чорна йде на чвари
Й природу краю губить без кінця.

Недавно ще діброви і гайочки
Стрічали квітами, ромашками цвіли...
Шуміли радісно берізки і дубочки...
Ми зараз там саме сміття знайшли.

Красу людська байдужість загубила,
Недбальство через край уже пливе.
О, Боже наш, дай для душі нам крила,
Нехай людина праведно живе

Й очистить все, про рідний край подбає,
Й не їде працювати за гроші́.
А хай у серці власну гордість має
І думає про екологію душі.

Щоб в себе вдома навести порядки
Й на славу жити в рідному краю.
Красу не плюндрувати без оглядки —
Любити землю-матінку свою.

О, люди добрі! Українці милі!
Ми ж не раби, то ж будьмо всі людьми!
Вставайте дружно, молоді й похилі,
І зробимо цю землю раєм ми!