Ах, літо-літо! Ти таке чудове,
У квітах, барвах, звуках і піснях.
Чарівне, дивне, тепле, загадкове,
Всього не передати у словах.
В тобі є ласка, щирість і наснага,
І диво в кожнім подиху бринить.
В тобі є щось таке, що йде від Мага,
І заставляє дивуватися щомить.
То вітер в гіллі пісню заспіває,
То темна нічка раптом зазорить.
То прийде хмарка, дощик накрапає
Або грозою небо загримить
І блискавиці заблищать повсюди…
А то ще й град рясний сипне не раз.
Дивуються, страшаться часом люди,
Коли такий нам випадає час.
То знову все затихне, посвітліє,
Рясна веселка в небі забринить.
І прийде в серце до людей надія,
Й воно в небесну синяву злетить.
Бо літо вміє душу чарувати,
У ньому безліч радості й чудес.
Уміє літо ласку дарувати
І піднімати душу до небес…