Надія Красоткіна

Порося

Казка про правила дорожнього руху

Добре ж як відпочивати
Біля моря, на ріці.
Можна плавати, пірнати
І ловити промінці
Ті, що сонце посилає,
Сипле, сіє цілий день.
Кожен гарно засмагає
Та виспівує пісень.
Безтурботні мама й тато,
Відпочинок — спокій, гра.
Фруктів, овочів багато
І щаслива дітвора.
От і зайчики рішили,
Що поїхати б могли.
Скласти речі поспішили
І квитки для всіх взяли.
А назавтра, рано-вранці.
Як дзвіночки зацвіли,
Похапали сумки, ранці
Й до автобуса пішли.
На місця рядочком сіли,
Згідно куплених квитків.
Пасажири всі раділи,
І водій також радів.
Гарна музика лунає,
Всі принишкли і мовчать.
Хтось під музику дрімає,
Дітлахи дражнилки вчать.
Ось автобусна зупинка:
Там ведмеді стали в ряд.
Пес і Котик, Вовк і Свинка
Та лисички дві підряд.
Ще від лісу до зупинки
Порося мале біжить.
Хрюкнуло, штовхнуло Свинку
Й стати першим норовить.
Що ж, ведмеді відступили,
Порося вперед зайшло,
Їм на лапи наступило,
Ще й вищати почало.
Стільки шуму наробило
І не всядеться ніяк.
Зайцю вушко прокусило,
Лисці з кігтя здерло лак.
Зверху сумки поскидало,
Соки пити почало.
Не трималося і впало,
Сік на Вовка пролило.
Вовк розсердився й легенько
Пустуна за вухо взяв:
«За такі діла, серденько,
Я б тебе відлупцював!
Ну, нехай... Та мусиш знати,
Де і як себе вести.
Чи тебе не вчила мати.
Сам чого не вчишся ти?»
Порося уже мовчало —
В п’яти серденько втекло.
Ох, воно, звичайно, знало,
Що б йому за це було.
У салоні стало тихо,
Ніжно музика звучить.
Поросятко всім на втіху
Сіло нишком і сидить.
На наступній вже зупинці
Вийшов Песик, Щур, Кабан.
Допоміг зійти Кіт Свинці,
А в салон зайшов Баран.
Він старий був, ледь тримався
І присів би залюбки.
Щоб не впасти, намагався
Якось встояти-таки.
Зайченя маленьке встало
(Мама вчила так робить).
Й місце запропонувало
І тепер Баран сидить.
Усміхається в борідку,
Щиро дякує зайцям:
«Добрі зайчики нерідко
Пропонують місце нам.
Дякую, мої маленькі,
Щиро дякую батькам.
Будете і ви старенькі,
Хтось уступить місце й вам».
Порося собі сиділо
І дивилось у вікно.
Поступатись не хотіло
Воно місцем все одно.
Порося було нечемне,
Зле якесь воно було.
Не научене, нікчемне
Все робило всім на зло.
Знов автобус зупинився
І малюк піднявсь на зріст.
За Ведмедя зачепився,
Лисці наступив на хвіст.
Вдарив Цапа ненароком,
Випростався накінець.
По дорозі ще під оком
Залишив Козі синець.
Порося не вибачалось,
Порося є порося!
І з автобуса погналось...
От вам казочка й уся.
Але ні! Усі лишились
Ті, що їхали на пляж.
Зразу трохи пожурились,
Розтривожилися аж.
Можна ж так хіба робити,
Як оце дитя мале?
Як такому в світі жити
І робити іншим зле?
Музика увись летіла,
Біль у серці затихав.
Сонечко усім світило
І автобус під’їжджав
Вже до місця відпочинку,
В ліс, до Синьої ріки.
Всі зібрались за хвилинку
І купались залюбки.
Гарно всі відпочивали.
Діти чемними були:
Старшим місце уступали,
До ріки самі не йшли.
Пасажирами бували
Діти звірів ще не раз.
Але Правила вивчали
І виконували враз.
Бо ж не можна так робити,
Як це робить Порося.
Треба мудро в світі жити...
А тепер вже казка вся!

Відгуки

Social comments Cackle