Первоцвіти України
Виступ агітбригади

Вступ. Презентація агітбригади

На мультимедійній дошці весь час треба висвітлювати слова: « Первоцвіти України занесені в Червону книгу ! Бережіть природу!» І такий плакат виставити на сцені на весь час виступу дітей.

Весна:

А я весна! Прийшла вже в Україну,
Несу проміння сонечка у світ.
Теплом і квітами я радую людину,
Несу й дарую щедро — первоцвіт.
У квітах є і загадка, і диво.
Цілющі ліки, і легенди є.
Вивчайте квіти і живіть щасливо,
Любіть довкілля і життя своє.
Зі мною тут є найдивніші квіти,
Які прийшли після зими у світ,
Щоб ви їх вчились берегти й любити,
Вивчати й розуміти з ранніх літ.

1 учасник:

Вже квіти зацвіли чудові,
А вранці всі вони — в росі.
Уся земля в п’янкій обнові,
В бентежній, трепетній красі.
То ж зупинися на хвилину,
Поглянь на небо голубе,
На дивний світ у цю годину,
Хай зачарує він тебе.
І хай краса не відпускає,
А будить світлі почуття.
Нехай душа твоя співає
Усе життя, усе життя.
Які ж ці квіти пречудові,
Весняні вісники малі.
Сміливі, світлі, загадкові…
Ці квіти — усмішка землі!

Плакат: «Квіти — усмішка землі»

Квіти — душа Землі

Гасло: «Найперші квіточки малі несуть красу і суть Землі»

Виходять учасники агітбригади. У кожного на голові віночок із штучних квітів, які кожен буде представляти: підсніжник, підбіл або мати-й-мачуха, первоцвіт, проліска, анемона, шафран-крокус, сон-трава.

Підсніжник:

Недавно ще зима була,
Летів сніжок чудовий…
Пора підсніжників прийшла
У край мій світанковий.
Ще ввечері мороз сичав
І стужа лютувала,
Ще й вітер по лісах гуляв
І зірка нудьгувала…
А раннє сонечко зійшло —
Всю землю освітило.
Послало радість і тепло,
Усмішку ніжну й милу.
На пагорбах сніги зійшли,
Струмочки задзвеніли…
І перші квіти зацвіли,
Пелюсточки розкрили.
Весна красу нам принесла
Ще й пахощів та світла.
Пора підсніжників прийшла
І вся земля розквітла!

Підбіл:

У лісі ще сніжок лежить,
Осів, ущільнився він дуже,
Та вже під ним життя кипить,
Підбіл росте й йому байдуже,
Що холодно, кругом сніги,
Він поробив собі віконця.
І вже жовтіють береги —
На них маленькі жовті сонця.
Підбіл цвіте, палахкотить,
Приваблює життя до себе
І перша бджілонька летить,
Бо їй пилок узяти треба.
Метелик ось на квітку сів,
Нектаром буде ласувати.
Весною в світі стільки див,
Не хочеться іти до хати.
В підбілу листячко смішне:
Згори блискуче й холодненьке.
А знизу, наче хутряне,
М’яке, пухнасте і тепленьке.
Як мати-й-мачуха, таке.
Його народ так й називає.
Здається зіллячко просте,
А скільки чарів дивних має!

Первоцвіт:

Хоч ще не тепло так, як літом,
А де-не-де сніги лежать.
Земля всміхнулась первоцвітом
А з гір дзвінкі струмки біжать.
Ці квіточки усіх чарують,
Їх звуть ще — золоті ключі.
Вони здоров’я нам дарують
І закриваються вночі,
Та сплять так солодко, як діти.
Щоб диво-сили набирать.
А вранці віченька відкрити
І людям щастя дарувать.
Їх «божі ручки» називають,
Бо квіти ці добро несуть,
Зцілитись людям помагають,
Для цього в світі і живуть.

Проліска:

Он пролісок, як клаптик неба,
Росте на вітрові такому.
Йому тепла і сонця треба,
І ґрунт, щоб втриматись на ньому.
І от, як вже сніги зійшли,
Всі квіти тут — цвісти їм треба!
Вони швиденько зацвіли,
Неначе впало синє небо.
Таке тонесеньке стебло,
А стільки ніжності у ньому.
Здається, як воно могло
Так зацвісти у світі цьому.
Летять метелики й джмелі,
Пилку й нектару в квітки просять.
І гнуться проліски малі,
Та стійко їх вагу виносять.
Дарують радість і тепло
І людям, і всьому живому.
Щоб радісно усім було,
Живуть у царстві лісовому.

Анемона — квітка вітрів:

Найсвітліше в лісі ранньою весною.
Ще немає листя, а земля в цвіту.
То ж давай пройдемось ми у ліс з тобою
І красу побачимо світлу і просту.
Ніби біле диво, ніжно і чудово
Анемона квітне — квіточка вітрів.
В лісі дуже світло, білопелюстково,
Вітрогонка ніжна, мов прийшла із снів.
І тріпоче тихо, ніжно пелюстками —
Білопінне море вабить всіх здаля.
Йде собі лісами, грається з вітрами,
Білими квітками встелена земля.
Глянь, летять метелики на весняні квіти,
Волохаті джмелики весело гудуть.
То ж напоїм серце ми красою, діти,
Хай весняні пахощі в душу увійдуть.
Щоб щиріше й лагідне наше серце стало.
Щоб несли ми в ньому ласку й доброту.
Бо ж для щастя людям треба зовсім мало:
Синє-синє небо і земля в цвіту…

Шафран або крокус:

Вже сніг зійшов, але земля ще чорна.
І раптом диво-квітка із землі!
Жовтенька або біла та проворна
Чи фіолетова на темнім тлі.
І так чарівно, ніби сонце, сяє!
То ж дивовижно на душі стає.
Дивує квітка, настрій піднімає…
Прекрасно, що шафран у світі є.
Шафран чи крокус квіточка ця зветься,
Стебло відсутнє — лише листя й цвіт.
Та кращої нема, мені здається,
Бо квітка ця несе любов у світ.
І стільки щастя й радості дарує,
Наснаги й сили людям додає.
У світі тепло, вже весна квітує.
Спасибі, крокус, що у нас ти є!

Сон-трава:

Весна над світом вже запанувала.
Сніги зійшли, земля запарувала.
І серед трав з’явився дивний цвіт —
Це сон-трава прийшла у рідний світ.
Щоб не замерзла вранці — волохата,
М’якенька, ніжна, навіть сивувата.
Та зміниться, як сонечко пригріє.
Чарівно, гарно й ніжно засиніє…
І понесе красу в поля і в гори,
І буде всюди синьо, наче море.
Ах, сон-трава, яке чаклунське зілля…
Вона казковим робить все довкілля.
А з теплим подихом чарівної весни
Частенько до дівчат приходить в сни.
Чарує серце, кличе їх у казку,
Дарує ніжність й дивовижну ласку…

Квіти в народній медицині

Гасло: «Найперша квіткова рослина, а в ній — народна медицина»

Ліки підсніжників:

Підсніжник весняний велику силу має,
У ньому чудодійні, чарівні ліки є.
Серцеві препарати з них люд виготовляє,
То ж ними підліковує він серденько своє.
Вам квітка допоможе, якщо від травм проблеми,
Бо листя, цвіт і корінь у неї — чарівні.
А ще для лікування нервової системи…
Тому підсніжник білий був завжди у ціні.
А сік його отруйний, тому не рвіть ці квіти,
Щоб серце не спинилось, як злижете їх сік.
На їх красу найпершу дивіться, любі діти.
Ця квітка чародійна чудовий має лик.

Ліки підбілу:

Ось мати-й-мачуха, підбіл,
Це дуже медоносна квітка.
Весною в неї безліч діл,
Бо ж десь комашка, як сирітка.
А в квітці є пилок, нектар,
Комашку квіточка врятує.
У неї є природний дар,
Вона людину теж почує
І від хвороб їй ліки дасть:
Чарівні ліки жовчогінні.
Бронхіту й астмі скаже: «Зась!»
І нирки стануть в вас відмінні,
Бо засіб протизапальний
Ця дивовижна квітка має.
То ж нищити її не смій,
Хай сонечком вона палає!

Ліки первоцвіту:

А первоцвіт — це квітка цінна,
Бо дуже-дуже вітамінна.
То ж з листячка супи готують
І діток супчиком годують.
Як листя первоцвіту рвати,
То можна ще зробить салати.
Якщо в вас коклюш чи бронхіт,
Або поганий апетит,
Тоді вам корінь допоможе,
І листячко також пригоже.
А квіточку віддасть рослина,
Щоб мала добрий сон дитина…
То ж квітку можна пригорнути,
Бо зовсім в ній нема отрути.

Ліки проліски:

Медоносна квітка, ніжна і блакитна
І така красива, і така привітна.
Всім усе дарує: і пилок, і ліки
Не забути квітку чарівну повіки.
Як людина кашель дуже сильний має,
То цибулька квітки враз його знімає.
Ще, як сечогінне, можна теж приймати.
Тільки треба міру завжди в ліках мати.
Ну, а квіти можуть все пофарбувати,
Будете тоді ви синій одяг мати.

Ліки анемони:

Квітка анемона людям помагає,
Ліки від земельки щиро віддає.
Лікувальну силу диво-квітка має,
Бо краса, і добрість — все у квітці є.
І якщо з’явилось помутніння в оці,
Чи якась пухлина, що росте й росте.
Квітка допоможе вам на кожнім кроці.
Пам’ятайте завжди, діти ви про це.
Голову і мозок квітка очищає,
Виразки лікує… То ж в природу йди.
Хто природу любить, хто природу знає,
Буде той здоровий, радісний завжди.

Ліки шафрану:

Шафран потрібний дуже для людини,
Бо чудодійна здатність в ньому є.
Лікує він неврози і пухлини,
Кров очищає, сили додає.
Лікує катаракти, біль знімає,
То ж незамінним в медицині є.
Бо й на роботу мозку теж впливає,
Усе найкраще людям віддає.
Щоб люди серце й душу лікували,
Училися, не гаяли часу.
Для себе найцінніше з квітки брали,
Та бачили і берегли красу.
Бо й прянощі з шафрану — дивовижні!
Виготовляють їх із рилець квіт.
Вони чарівні, надзвичайно ніжні,
І їх цінує й знає цілий світ.

Ліки сон-трави:

В народній медицині сон-трава
І сушена вживається, й свіженька.
Щоб не боліла ваша голова,
Вона вам знизить пульс і тиск тихенько.
Вам буде легко-легко, зникне страх.
Проти мікробів сон-трава повстане.
А свіжий сік — від ломоти в кістках,
То ж для людини гарний час настане.
Але отруйна свіжа сон-трава,
Поводитися треба обережно.
Запам’ятайте назавжди мої слова —
Не будьте ви безпечними безмежно.
Травичку цю добренько посушіть,
Тоді вона вам лікувальна буде.
І довго-довго радісно живіть,
Бажаю всім здоров’я, добрі люди!

Легенди про квіти весни

Гасло: «Вивчай квітковий дивосвіт і знаючим іди у світ!»

2 учасник:

О! Перші квіти — вісники надії,
Народжені в полях і у лісах…
Вони несуть з собою чисті мрії,
Оспівані у думах і піснях.
Дарують людям і красу, і ласку,
І радістю наповнюють серця.
Ведуть в чарівну, неповторну казку,
І супроводжують людину до кінця.
А скільки є легенд про диво-квіти!
Казок і віршів, загадок, пісень…
Вивчайте світ і кожну квітку, діти,
Знання свої примножуйте щодень.
А зараз ми розкажемо вам диво,
Що у легендах люди зберегли.
Бо кожній квітці щось своє властиво,
Вони ж до нас із давнини прийшли.

Підсніжник:

Якось Зима з Морозом та Вітрами
Задумали усе захолодить.
Ясну Весну із травами й квітками
На землю не хотіли допустить.
Вітри холодні дули, завивали,
Мороз від люті аж скрипів, тріщав.
В снігах маленькі квіти замерзали.
Підсніжник якось не стерпів і встав.
Проліз крізь сніг, пробив собі віконце,
І відігнав нудні й холодні сни.
Й побачив білий світ, яскраве сонце
Й проклав у світ дорогу для весни.
Весна зраділа, що знайшла дорогу,
І за підсніжниками в білий світ пішла.
Зима втекла від нашого порогу.
Ну, а земля щасливо зацвіла.

Мати-й-мачуха або підбіл:

Матуся доню серцем всім любила,
Їй дарувала ласку і пісні.
Та якось дуже тяжко захворіла
Й померла. Стали дні сумні.
З’явилась в домі мачуха сердита,
Дитину не злюбила, просто жах.
Була сирітка часто нею бита,
В душі дитини поселився страх.
Дитина плакала і мачуху боялась,
А сум за мамою сердечко розривав.
Вона від мачухи над річкою ховалась.
Її тепер ніхто не жалкував.
Та якось раз з’явилась гарна квітка,
Як сонечко жовтенькою була.
Над нею нахилилася сирітка
Й сльозинка болю на листок стекла.
І став листок холодним, непривітним,
Мов мачуха із серцем льодяним…
А знизу теплим, лагідним, тендітним —
То серце мами рідної під ним.
То ж квітку мати-й-мачуха назвали,
Щоб люди не носили в серці зло.
Любили всіх і завжди пам’ятали,
Що треба в світ нести своє тепло.

Первоцвіт:

Петро Апостол вартував ворота,
Які в Небесне Царство всіх вели.
Хтось крикнув, широко відкривши рота,
Що в Рай якісь невігласи зайшли.
Петро здригнувся від такого крику,
А з рук упали золоті ключі.
Вони зробили подорож велику,
Від Зірки аж на Землю летючи.
І впали в ґрунт та глибоко проникли
І враз квітками жовто зацвіли.
Перетворились в квіти, а не зникли,
І на Землі покликання знайшли.
Тепер весні ворота відчиняють,
Притягують від сонечка тепло.
І золотом щорічно зацвітають,
Щоб людям гарно, як в раю, було.

Пролісок:

Жили Сніжинка-мама й доня Квітка,
Їх розлучив холодний Чародій.
Росла без мами донечка-сирітка,
Без доні мама хрест несла тяжкий.
Сніжинка відлітала ще зимою
На Північ, в білий дім краси.
А Квітка квітла теплою весною,
Як вже пташок дзвеніли голоси.
І так, вони ніколи не стрічались,
Було їм важко, дні були сумні.
Ні разу за життя не обнімались
Й дороги дуже в них були трудні.
Та це почула добра Чарівниця
І вирішила їм допомогти.
«Не плачте, любі, це така дрібниця
Я знаю, як шляхи знайти!»
То ж рано-рано, ще сніги лежали,
Яскраво синьо Квіти зацвіли.
Сніжинка й Квітка стрілись і впізнали…
Щасливі мама й донечка були.

Анемона:

Були Адам і Єва вигнані із Раю,
Дув вітер, а на плечі падав сніг.
І Єва плакала від холоду, я знаю,
Сніг білим килимом на землю ліг.
І стало бідну Єву шкода Богу.
Він сніг на квіточки перетворив.
Пелюсточками білими дорогу,
Він щедро-щедро для людей покрив.
Під вітром анемона тріпотіла,
Покрила ніжно, білопінно світ.
Чарівним цвітом ліс заполонила
Й не розбереш відразу: сніг чи цвіт?

Шафран або крокус:

Колись давно, в часи чудес
Змагались Крок і бог Гермес.
Метали диск, як і тепер.
Диск влучив в Крока, той помер.
Де кров хлопчини пролилась,
Там диво-квітка узялась.
І, наче сонце, зацвіла,
Усім про це розповіла.
Розсіялись по всій землі
Чарівні Крокуси малі.
Ніщо не йде у небуття,
Тепер у квіточці життя.

Сон-трава:

Колись йшла лісом дівчина красива.
Збирала квіти й вийшла в чагарник.
Вона була принадна і вродлива.
Її уже давно помітив Лісовик.
Й за нею крався, бо хотів забрати.
То ж сам зробився красенем ясним.
І дівчину почав він умовляти,
Щоб та навіки залишилась з ним.
А дівчина пручалась, не хотіла,
Додому намагалася втекти.
Тоді якусь гілляку ухопила
Й хотіла нею хлопця упекти,
А він перетворився в страхопуда
І скорчився, а потім знову встав.
На дівчину найшла якась облуда —
Це Лісовик її зачаклував.
Вона заснула, впала і пропала,
Душа у синє небо попливла.
На тому місці квітка проростала,
Й красива, наче дівчина, була.
Назвали дивну квітку сон-травою,
Вона дарує людям дивні сни.
Дівчаток зачаровує порою,
А землю повертає до весни.

Бережіть природу

Гасло: « Не губіть природу, діти, не зривайте первоцвіти!»

3 учасник:

Не зривайте квітку, любі діти.
Хай милує серце ніжний цвіт.
Цій красі ви будете радіти
Й добрими ітимете у світ.
В квітці стільки радості і світла,
Та краси, що душу полонить.
Бо вона під сонечком розквітла
І прийшла, щоб в цьому світі жить.
Щоб нектаром бджілку напоїти
І комашку від дощу укрить.
Навіть просто світові радіти,
Пташечці сердечко звеселить…
Ароматом простір напоїти.
Хай по всьому світу він летить!
З квіткою і людям легше жити,
То ж милуйтеся, але її не рвіть…

4 учасник:

Раз я жучка чарівного впіймав
І ненароком лапку відламав.
Скалічити його я не хотів,
Та він уже й хвилинки не прожив…
Дзвіночок білоцвіту в лісі ріс,
Додому я якось його приніс.
А він у вазі довго не стояв…
Зігнувся, почорнів увесь, пропав.
Торкнувсь руками білих пелюсток
І потримав в руці лише чуток.
А на пелюстках плями залишив,
Та я цього ніколи ж не хотів…
Бо я люблю, люблю наш дивосвіт,
Жучка і пташку і квітковий цвіт…

5 учасник:

Якщо ти любиш, то руками не займай,
Красу довкілля серденьком приймай.
Учись очима бачити красу,
Жучка і квітку, і дзвінку росу.
З довкіллям у гармонії живи,
Ніколи ніжну квіточку не рви.
Тонкі у світу грані, він крихкий,
Казковий, дивовижний і живий.
Не рви квіток і гілку не ламай.
Красу природи — серденьком приймай.
Весна прийшла у гори й на поля,
Покрилась первоцвітами земля.
Відкрився на Землі квітковий рай…
А ти дивись на нього і вивчай.

Робота з залом

Гасло: «Вивчай і знай квітковий рай!»

Вальс квітів — танцюють діти.

6 учасник: Пишемо вірші разом з нами. Я буду починати, а ви добирайте слово в риму.

Ось прийшла весна крилата,
На душі в людини — СВЯТО.
І весні радіють діти,
Бо цвітуть повсюди КВІТИ.
В небі сонечко цвіте
Любе, гарне, ЗОЛОТЕ!
В світі дуже потепліло
І пташки взялись за ДІЛО.
Стали гнізда поправляти
І яєчка ВІДКЛАДАТИ.
Із землі виходять квіти —
Це чарівні ПЕРВОЦВІТИ,
Мати-й-мачухи жовтенькі
І підсніжники БІЛЕНЬКІ.
Крокуси такі чудові —
Дуже різні, КОЛЬОРОВІ.
Сині проліски чарівні
Й зірочки весняні, ДИВНІ.
І луна іде по світу
Від дзвіночків БІЛОЦВІТУ.
Анемона білосніжна
Зацвіла у лісі НІЖНО.
Квіточки вітрець гойдає,
Тихо пісню їм СПІВАЄ.
Й волохата сон-трава,
Потихеньку ОЖИВА.
Люди звуть її простріл,
Мати-й-мачуху — ПІДБІЛ
Назв багато мають квіти,
Всі вони, неначе ДІТИ.
Дуже ніжні і тендітні,
І малесенькі, й ПРИВІТНІ.
То ж не можна квіти рвати,
Треба їх ОБЕРІГАТИ.
Не збивайте з квіт росу,
Хай вони несуть КРАСУ.
Бережіть весняні квіти,
З ними так чудово ЖИТИ!
Це природи вічне диво,
З ними добре і КРАСИВО!
То ж природу бережіть
І щасливо всі ЖИВІТЬ!

☼ Подякувати автору ☼

картка Приватбанку

4149 6293 5206 2541

Красоткіна Надія Григорівна

Переказ з Приватбанк

Переказ з iPay.ua

Переказ з EasyPay

Переказ з Portmone

Переказ з Банк Південний

Відеозаписи у виконанні та за участі Надії Красоткіної.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube

Відеозаписи творів Надії Красоткіної у виконанні дітей та дорослих.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube