Надія Красоткіна

Буря

Зірвався вітер — буря шаленіє,
З дерев зриває пригорщами цвіт.
Кудлаті хмари сунуться, чорніє,
Стає страшним і непривітним світ.
І раптом сонце втиснулось крізь хмари
Й послало світла чистий промінець.
А десь далеко громові удари,
Пролився дощ із хмари під кінець.
І знову небо різко почорніло,
А вітер квіти з дерева зірвав.
І стало на землі біленько-біло,
Бо він на землю квіти поскладав.
Та передумав, підхопив ті квіти
Й кудись далеко в чорну даль поніс.
У небо піднялися голі віти
І сум над світом… Тихий сум повис…
А буря знову страшно так гуркоче,
Зриває злість свою на гілочках,
Все завиває, піниться, регоче,
Наводить на людей смертельний жах…
Така сьогодні нестійка погода —
То дощ, то сонце, світло і пітьма…
Непередбачувана ця земна природа.
Та що робити? Іншої нема…

Відгуки

Social comments Cackle