Надія Красоткіна

Думки

Надворі ніч засвічує вогні,
Щоб перехожому світити.
Ніяк не засинається мені,
А що робити?

Вже від думок аж пухне голова,
Забутися б хоч на хвилину.
І нова думка в голові сплива...
І знов про сина.

От полетіти б, пригорнуть крильми,
Щоб більше не було розлуки —
Не полечу, не затулю грудьми:
Немає крил — лиш руки.

В синів своя дорога — не навчу,
Раніше вчила, може того мало?
І я до серця їхнього лечу,
Щоб мудре стало.

Відгуки

Social comments Cackle