Надія Красоткіна

Кенгуру

Хоче землю пізнати дитина,
Кличе мрія, як світла зоря.
Є Австралія — дивна країна,
А навкруг океани й моря.

Материк цей далеко-далеко.
Загадкова, казкова земля.
Та у мріях дістатися легко,
Щоб побачить ліси і поля.

Там живуть загадкові тварини,
Дивні нам кенгуру непрості.
Носить сумку свою для дитини
Кожна мамочка на животі.

А з’являється в світ кенгурятко
Ростом три сантиметри всього.
В сумку враз заповзає малятко
Не дістати нікому його.

І живе в ній довгенько дитина
У теплі молочко собі ссе.
А матуся, загадка-тварина,
Його всюди з собою несе.

Кенгуру симпатична, руденька,
Дуже сильний, товстий в неї хвіст.
Вузькі плечі, голівка маленька,
Метрів два з половиною зріст.

В неї лапки передні, мов ручки,
Проти тіла тварини малі.
А на пальчиках кігті-колючки,
Ними добре гребтися в землі.

Щоб коріння смачненьке дістати
Й поживитися ним на обід.
Треба землю суху розгрібати,
Тому кігті тверді мати слід.

Та зате задні ноги масивні,
Дуже сильні, щоб добре стрибать.
А стрибки в них високі і дивні —
Ворогам кенгуру не догнать!

До дванадцяти метрів стрибають
В довжину ці тварини меткі.
І до трьох в висоту досягають
Їх гігантські спортивні стрибки!

Відгуки

Social comments Cackle