Надія Красоткіна

Матуся

Вірш про маму

Матуся, матінка, веде у світ дитину;
Ще над колискою співає їй пісень
І просить в Бога доленьку чарівну,
І молить Бога за дитя щодень.
Веде за руку в дивосвіт щоднини,
Показує, як дихає земля.
Як сонечко сідає за хмарини
І різноквіттям вкрилися поля.
Як сонце прокидається раненько,
А на травичці виграє роса.
Як пахне рута-м’ята солоденько,
Чарівний світ наповнює краса.
Матуся в світ веде свою дитинку,
На щастя й долю вишиває рушники.
Щоб світ обняв теплом її кровинку,
На рушниках тих вишиті квітки
І сподівання в них, святі надії,
І радість... Сум недоспаних ночей...
І світлі думи в рушниках, і мрії,
І материнська доброта очей.
Й тепло душі, що матінка вкладає
В білесенький відрізок полотна.
Бо лиш вона одна так любить і страждає,
Й своїх дітей оберігає так — одна.

Відгуки

Social comments Cackle