Надія Красоткіна

Мрії

На південь, де тепло, птахи перелітні
Полинули в сині небес.
За ними і мрії мої заповітні
Злетіли в країну чудес.
А я залишилась без мрій і надії,
У гордій своїй самоті.
На мене закон тепер інший вже діє.
І важелі в нього прості.
Це роки, що линуть і тягнуть в безодню
Та неміч з собою несуть.
А я не здаюся ще зараз, сьогодні
І, мабуть, у тому вся суть.
А я ще сміюся і мрії плекаю,
У вірші вливаю любов.
Я молодість в серце своє повертаю
Й стаю щасливішою знов.
Весною проклюнеться листя зелене
І проліски враз зацвітуть.
А мрії повернуться знову до мене,
У серці моїм оживуть.
Та їх й відпускати не буду нікуди,
Хоч якби там де не було...
Бо ми ж не птахи, звичайнісінькі люди,
В душі нашій є ще тепло.
А раз є тепло, то є мрії й надії.
Це слабкість хвилинна була.
З собою я справитись завжди зумію.
Ну, все. От вона і пройшла.

Відгуки

Social comments Cackle