Надія Красоткіна

Надвечір’я

Піднімалось сонечко поволі —
У свою дорогу нелегку.
Посиділо трішки на тополі,
Та й спустилось спати за ріку.
Тут же сутінки нараз повибігали,
І розсілись чинно по кутках.
У садки, в ліси понаповзали,
Залягли в деревах і в кущах.
А за сутінками йшла казкова нічка,
Повний місяць в небо випливав.
І закуталась туманом білим річка,
Та спросоння сад старий зітхав.

Відгуки

Social comments Cackle