Надія Красоткіна

Подумай

Толку що на життя грішити?
Коли в тебе воно вже є.
Треба жити й життю радіти,
Не гнівити життя своє.
Бо у кожного власне горе
Розбиває ущент серця.
Ще й обступить, неначе море,
І немає йому кінця.
Не зарадить ні друг, ні ворог,
Душу туга стиска німа.
Всі надії і мрії — в порох
І просвітку ніде нема.
Що тут вдієш? Та треба жити,
Випробовування пройти.
Толку що на життя грішити?
Був щасливим колись і ти...
В тебе теж були світлі мрії,
Від любові світився не раз...
Та розбилися вщент надії,
Треба вистояти в цей час.
Перепони усі здолати,
Не зігнутися, не зійти.
Волю й силу в кулак зібрати
І по долі своїй іти.
Толку що на життя грішити
І співати журних пісень?
Що тут вдієш? Тут треба жити...
Завтра знову наступить день.

Відгуки

Social comments Cackle