Надія Красоткіна

Тривога

Весна іде, а на душі тривога,
Бо миру, щастя й злагоди нема.
Куди веде нас обрана дорога
Що нас чекає: сонце чи пітьма…
Я хочу сонця, миру і свободи,
Для всіх людей хорошого життя.
І з Україною тепер усі народи,
В нас може бути світле майбуття.
Та й ворогів і недругів багато,
В яких і думки про народ нема.
Життя для них — це рай, суцільне свято,
Все мали без зусилля, задарма.
То ж про народ не думали ніколи,
А українців бидлом нарекли.
Закрили в селах і лікарні, й школи,
І придушили б всіх, якби змогли.
Себе давно побачили царями,
Крушили людські долі з-за плеча.
З родинами та донями й синами
Добро гребли народне згаряча.
Безжально весь народ свій обкрадали,
Переплавляли в золото усе.
Ні честі, ані совісті не мали
І переля́к їх душі не трясе.
Тепер нахабно дивляться у вічі
І їдуть переждать в чужі краї.
А на Майдані не згасають свічі…
І вже весна приходить у гаї…

Відгуки

Social comments Cackle