Подякувати автору

5363 5421 0392 4131

Красоткіна Надія Григорівна

Надія Красоткіна. Сонце любові й доброти

Сонце любові й доброти. Збірка поезії.

Бесіди

І я — не я, і хата не моя
Бесіда про байдужість для учнів молодших класів

Мета: Дати дітям поняття про те, що не можна жити байдужим у цьому світі. Вчити виробляти активну життєву позицію. Розвивати вміння співчувати, допомагати, активно включатись у події. Виховувати бажання жити активним життям.

Матеріал для бесіди. Прислів’я, малюнки, картини природи, Звуки весняної природи у запису.

Вчитель показує картинки природи, сходу сонця, гарні квіти, чарівні краєвиди, звучить тихо музика. Діти милуються ними, висловлюють своє захоплення.

Вчитель. Діти, яка картина природи вас найбільше вразила? Чому? Що найбільше сподобалось? (Відповіді учнів). А зараз давайте послухаємо звуки природи, ви уважно вслухайтеся і скажете мені, чиї голоси ви почули. (Учні слухають і запам’ятовують). То чиї знайомі голоси ви чули? А чий голос вас зачарував? (Відповіді учнів). Голос соловейка, зозулі, жайворонка... Звичайно, ці голоси зачаровують кожну людину, бо вони дивовижні, а, можливо, ще й тому, що звучать вони лише навесні і сповіщають про тепло, розквіт природи, радість життя... Краса, звуки, тепло і холод, тиша і пориви вітру, дощ і гроза — це картини і миті природи, але кожна з них вражає людину своєю неповторністю, красою, викликає в душі радість чи смуток, захоплення, задоволення, зачарування, а іноді й страх. Правда, діти? Коли буває страшно? (Відповіді учнів). Страшно буває в грозу, коли сильний вітер, блискає, гримить... Чарівно буває вранці, коли все довкілля вмите росою, а навколо тиша і спокій; весело і радісно буває вдень, коли діти грають в різні ігри, а все довкола залите сонячним світлом і теплом. Сумно буває в дощ, коли він мрячить, дрібненькими слізками стукає у вікно і не кінчається, а всюди сіро і сиро, а ти дивишся у вікно і не можеш вийти з хати... Але будь-яка картинка природи викликає в людини обов’язково певні почуття, вона не залишається байдужою до навколишнього світу. Та й не тільки на природу людина реагує, але й до інших людей вона не залишається байдужою, до їхніх вчинків, почуттів, їхніх слів, жестів, міміки... Тому що людина має почуття, вона бачить, чує, відчуває на дотик, на смак, відчуває запахи і, звичайно, реагує на все це. Та крім того кожен з нас живе у людському суспільстві, тобто серед людей, а тому здатний бачити хороше й погане в людській поведінці, в їхніх стосунках, то ж відповідно і реагувати на прояви цих стосунків. І хоч ви ще й малі, але вас також щось бентежить, а щось дратує, щось вам подобається, а щось — ні, з чогось хочеться сміятися, а з іншого — плакати. Ось така жива реакція людини говорить про те, що вона небайдужа, активна, здатна проявляти емоції. І дуже погано, коли людина виросла байдужа, яка ні на що не реагує, бо їй — однаково, чорно чи біло, добре чи погано... Вона тільки за себе думає, за своє благополуччя, а про інших — ні. Таку людину називають байдужою, черствою, егоїстичною. Як це, діти, бути такою людиною, добре чи погано і чому? (Відповіді учнів). Поки що я залишу вас кожного зі своєю думкою, а натомість давайте розглянемо кілька прикладів з життя, в яких присутній байдужий хлопчик і розберемося в його поведінці та визначимось добре це чи погано. Назвемо хлопчика просто Іван.

Вчитель. Звичайно, абсолютно байдужих людей у житті не буває. Але прояви байдужості в тому чи іншому випадку трапляються частенько, а це дуже страшно, тому що байдужий проходить повз людину і його не хвилює нічого, він навіть не задумується над тим, у якому стані перебуває в даний час людина, може їй потрібна допомога, порада, добре слово, чи навіть окрик. А іноді це потрібно, треба проявити свою активність, уважність, зацікавленість, щоб не сталося лиха. А байдужі серед нас трапляються частенько. Вони тихі, завжди спокійні, без емоцій — байдужі. От росте собі таке святе та боже, на чорта схоже, як кажуть у народі. Який напрошується висновок з нашої бесіди, діти? (Відповіді учнів).

Правильно, не можна бути в житті лише спостерігачем, треба виробляти активну життєву позицію, щоб не стати байдужим. А тепер повернемося до земної краси. Погляньте на цей малюнок. Вставало сонечко, світало, над річкою піднімався густий туман, а на травичці блищала діамантова роса. Просинався світ у такій дивовижній красі, що аж серце завмирало, душа раділа, захоплювалась дивиною світання. Люди раділи, усміхалися, висловлювали свої почуття хто вигуком, хто захопленням, хто усмішкою. А він байдужий сонно дивився на це диво і воно його не дивувало, ні на що не реагувала його убога душа, він не вмів бачити краси цього світу, не міг він відчувати ні радості, ані його болю. Він — байдужий.

А тепер запам’ятайте на все життя прості істини:

Пам’ятай!

  • Будь спостережливим. Умій спостерігати і бачити красу в усьому.
  • Люби наш чарівний світ і все, що прийшло на цю землю жити.
  • Будь уважним до людей, вчися допомагати їм в міру своїх можливостей.
  • Ніколи не проходь осторонь чужої біди.
  • Ніколи не живи за прислів’ям «Моя хата скраю, нічого не знаю». Знай! Народ засуджує і висміює таких людей.
  • Кожен раз, дивлячись на якісь непристойні вчинки людей, постав себе на місце жертви і відчуй той біль та зроби висновки.
  • Будь активним, не проходь байдуже повз красу світу і його найменший біль.
  • Пам’ятай, що байдужість — це не заслуга, а убогість душі.

Відеозаписи у виконанні та за участі Надії Красоткіної.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube

Відеозаписи творів Надії Красоткіної у виконанні дітей та дорослих.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube