І знову про любов
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Про любов говорять всі, завжди і всюди... А як про неї не говорити, коли вона живе у твоєму серці, надихає на добрі справи, на творчість, на доброчинність та на різні дива. Любов — це справді найвище, найсвітліше почуття, і коли вона живе в твоєму серці, то ти на злеті! Справді — це так! Вона дає людині дивовижну силу, закликає її у політ, дає натхнення, робить тебе неймовірно сильним, щасливим, відважним, готовим на все! Вона тобі дає дивовижні і чарівні крила і ти летиш у Всесвіт, тобі легко і ти дивовижно щаслива людина! Тому сьогодні я повертаюся знову до теми про найвище почуття — ЛЮБОВ! Це ще, мабуть, і тому, що я весь час задумуюсь над тим, як правильно виховувати дітей, що їм вкладати в душу, щоб вони виросли не злючими і підлими орками, яких ми бачимо сьогодні в росіянах, а цивілізованими, інтелектуальними, мудрими, щирими, добрими, світлими і розумними людьми, щоб у їхньому палкому сердечку не було заздрощів, негативу, злоби, ненависті, а світилася ясним сонечком любов до цього прекрасного світу, до людей, до природи і до життя. І спостерігаючи за дітьми протягом життя, навчаючи і виховуючи їх у свій час, коли ще працювала в школі, порівнюючи виховання дітей тепер і колись, я зрозуміла, що всьому основою є велика, всеосяжна любов... Так, так! Саме любов робить людину щирим патріотом своєї країни, доброю людиною, світлою і чесною, творчою і натхненною... От давайте і поміркуємо про це... Сьогодні ми не будемо зазирати десь далеко, в теоретичні глибини науки, а просто звернемось зараз, у цю мить до свого серця, до власної душі. І почнемо з дуже простого і зрозумілого кожному прикладу, а саме з того, що ви сильно любите свою дитину... Ви її любите над усе, а тому в першу чергу ви турбуєтесь про неї, постійно думаєте про все, що стосується дитини, ви забезпечуєте її всім необхідним для життя, обнімаєте десятки разів на день, цілуєте при кожній нагоді, бо любов у вас така велика, що ви без цього просто не можете, а потребуєте всім своїм єством і всі ваші думки весь час навколо вашої дитини. Вас шалено бісить, як хтось до неї зневажливо ставиться чи хтось ображає, чи каже погане слово про вашу кровинку... В душі тоді піднімається ціла буря проти тих людей і ви стаєте на захист рідного чада, ви готові на все, щоб захистити своє дитя. А коли, не дай Боже, вашій дитині загрожує смертельна небезпека, ви готові на будь-яку жертву, навіть ціною власного життя, щоб захистити, врятувати свого хлопчика чи дівчинку... І це не що інше, як ваша палка материнська і батьківська ЛЮБОВ! А як би у вас не було цього дивовижного почуття, то і реакція на свою дитину була б зовсім іншою, як і до всіх інших перехожих, які вас оточують... Це один, на мою думку, досить переконливий приклад батьківської любові...

А тепер згадайте просто іншу людину, яку ви щиро і від усієї душі любите, я вже не кажу про кохання! А просто дуже любите... Ви теж для неї здатні на все найкраще, бо завжди готові їй допомогти всім, чим тільки можете; ви можете її зрозуміти, як ніхто інший; ви можете її оправдати за її вчинки і пробачити, бо ваше серце сповнене великим почуттям любові, співчуття, бажанням захистити цю людину, зробити для неї все найкраще... Ви будете це робити, навіть у збиток собі, бо для вас настає нагальна потреба допомогти тому, кого ви дуже любите... От це ще один приклад любові до ближнього... І така щира, світла любов облагороджує кожного, хто носить це почуття в своєму серці. Тоді людина стає добрішою, щирою, світлою, сповненою благородства, безкорисливості, здатною на прекрасні вчинки. Тоді її серце наповнюється світлою добротою не тільки до певної людини, яку вона любить, а й до інших людей, які може чимось схожі на об’єкт її шанування або просто якось нагадали про того, кого вона безмежно любить. Але це завжди робить людину іншою, трішки добрішою, чуйнішою до чужої біди, уважнішою до інших людей... І це завжди прекрасно!

Я завжди ще думала, як виховати у дітей почуття патріотизму? Адже це дуже важливо... В зв’язку з цим я розробляла різні Програми виховного характеру, напрацьовувала різноманітні матеріали, щодо виховання патріотизму у дітей, розробляла сценарії, писала бесіди. І врешті зрозуміла єдино правильну річ... Патріот — це та людина, яка любить безмежно свою Вітчизну, свою країну, рідний край, його народ, ту природу, в якій він виріс і де пізнав перші радощі і труднощі свого буття, де почув перше слово і материнську колискову, її ніжність і ласку... І тільки ця безмежна, щира та світла любов здатна зробити людину патріотом. І сьогодення, страшна війна, біда, горе — цьому доказ... Адже це ми сьогодні бачимо повсюди, на кожному кроці, як на фронтах, так і в тилу. Тільки свята людська любов здатна повести людину на подвиг, на жертву... От чому ПАТРІОТИЗМ — у великій любові до свого краю, рідної землі, свого дому, любові до своїх батьків, дітей, сім’ї, родини і тих людей, яких люблять! Бо, коли людина любить усе це всім серцем, то вона буде його захищати, буде боронити від ворога, буде йти в бій, щоб відстояти своє і мати незалежність, волю і свободу. І сьогодні, коли в Україні іде жорстока і страшна війна, це дуже добре видно по людях, як вони себе поводять. Бо справжній патріот — це людина, серце якої переповнене любов’ю до своєї Вітчизни, до свого народу, до рідного краю, до своєї родини і дому... Тому перед людьми не стояло питання, що робити, як діяти, бо кожен для себе уже все вирішив у першу мить, адже Україна, його батьки, його сім’я, діточки і любі люди, його дім і рідне все в небезпеці, а тому така людина пішла захищати все це, бо він щиро від душі любить, а якщо хтось і не вміє воювати чи з різних інших поважних причин не може бути на першій лінії боротьби, то знайшов своє місце в тилу, тому що добре розуміє, що без надійного тилу не може бути і рушійного, надійного фронту... І тут на першому місці стоїть велика і непоборна ЛЮБОВ! Та любов, яка в одну мить робить зі звичайної людини патріота, героя, мужнього борця. А от той, у кого в душі цієї великої непереможної любові немає, той швиденько подався в перевертні, у зрадники, в холуї, адже йому однаково, кому служити і де збагачуватись, тому можна і після ворога лизати полумиски, аби нажитися, збагатитися і бути в безпеці... У таких людей немає ані честі, ані совісті, ані поваги до себе, ані любові до своєї Вітчизни. От і ще один доказ того, що ЛЮБОВ — це найвище і найпрекрасніше людське почуття, яке здатне творити дива. Тому я переконана в тому, що виховувати дітей ми повинні на великій любові до всього рідного, свого, дорогого, адже любов — це надзвичайно рушійна сила, яка робить людину сильною, доброю, світлою, щирою і мудрою. Коли серце людини наповнюється любов’ю, вона стає зовсім іншою, схожою на весняний серпанковий світанок, де в промінні сонечка виграє всіма кольорами і відтінками роса, де народжуються чарівні незабутні пісні, де линуть у простір незрівняні аромати лісів, садів і лугів, де ніжно шепочуть квіти і трави свої найщиріші слова, тихоплинна річка розповідає щось своє... Душа людини стає ніжною і світлою і їй хочеться творити красу і щастя, радість і добро... Тому своїх дітей ми повинні виховувати в любові, в доброті, щоб їхні душі наповнювались світлом сонечка і несли у світ тепло. Адже людина з любов’ю в серці не здатна скоїти зло, вона просто не може про це навіть подумати, бо її душу зігріває ніжність і любов, наче сонце, і вона здатна лише на добрі і мудрі вчинки. А от, коли в серце людини посіяти зло, ненависть, її душа стає чорною і холодною, нетерпимою і здатною на страшні вчинки... Про що ми сьогодні можемо говорити з упевненістю, адже бачимо, що роблять рашистські орки на нашій українській землі. Незчисленні приклади нелюдських катувань ними наших українських мирних жителів, страшних ґвалтувань жінок і дітей, грабежів, руйнувань, брехні, стирання з лиця землі наших мирних і квітучих міст і сіл — це все свідчить про те, якими є росіяни-московіти, люди без душі, без добра і тепла, та без ЛЮБОВІ... А якби у цих нелюдів жила у серці любов, то хіба б вони стали нелюдами? Хіба б вони могли творити це люте зло, яке творять по всьому світові, таку страшу біду, яку несуть іншим народам? Хіба б вони пішли війною на сусідів, чи стали б вони брехати і грабувати інший народ? Ні, вони б були людьми, мирними і добрими, але те що зробило з ними виховання з дитячих літ, пропаганда, яка все життя вкладала ненависть у їхні голови до всіх інших народів, нахабство, з яким вони дивилися на інших людей, гординю, яка зруйнувала їхні душі — це все зробило їх такими, якими ми їх сьогодні бачимо. І це дуже страшно. Адже вони настільки впевнені у своїй правоті, у своїй надвисокій перевазі над всіма народами, що де б вони не з’явилися, там відразу качають свої права, свою «перевагу і вищість». А все тому, що в їхньому серці не закладена ота звичайна людська, земна любов, яка робить серце світлим, а душу благородною. Тому я переконана, що всі ми повинні виховувати своїх дітей у любові, в доброті, в праці... Ми повинні в дитячі душі вже з самого малку закладати любов і тепло, співчуття і повагу, турботу і небайдужість, адже все починається з малого... Отож, яким ми виховаємо своїх дітей, таким буде наше майбутнє, такою буде наша цивілізація, її культура, наші стосунки, взаєморозуміння і наша спільна доля. І головне, про що ми повинні пам’ятати все життя — це любов, яку ми повинні вкласти в кожне дитяче сердечко, освітити нею кожну людську душу, бо тільки вона робить нас красивими, добрими і щирими, милими і сильними. Тільки любов підносить нас у дивовижну синяву небес, і дає нам крила, щоб ми могли літати і відчувати себе сильними і непереможними.

От і сьогодні ми бачимо, що любов більшості нашого народу до рідної України робить нас незборимими, сильними, відважними, справжніми патріотами і героями. Подивіться, навіть діти стали на захист України, щоб здобути перемогу, навіть малі діти, які ще не зовсім розуміють, що таке патріотизм, а вже борються з ворогом по-своєму, бо в їхньому серці є свята любов до рідного краю, яка, мабуть, приходить ще з молоком матері і з перших кроків по рідній землі. І ми переможемо! Бо народ, у серці якого горить свята любов до своєї Вітчизни, до матінки України, не можна здолати! Слава Україні! Героям слава!