Батьківське виховання
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Доки дитина маленька, учіть її всьому, набудьтеся разом зі своїми дітьми, пообнімайтеся, націлуйтеся, адже час так швидко летить, що просто неймовірно… Здається, що тільки понеділок був, а вже неділя, здається дитина тільки народилася, а вже місяць, рік, п’ять… і вже нічого назад не можна повернути, ані сказаного, ані зробленого… Тому вчімось усі цінувати наші дні на Землі, вчімося втішатися своїм щастям жити, бути батьками, бути зі своїми дітьми, своєю сім’єю, хоч і не раз виникають труднощі та непорозуміння… Але життя у кожного з нас одне і в ньому немає чорновиків і чистовиків і що вже зроблене, того ніколи не перепишеш, хіба, що виправиш, але це вже буде виправлення, а не бездоганна робота… А чи буває життя таке чисте і бездоганне? От того я і справді не знаю, не мала щастя побачити таке життя, бо кожен у своєму житті робив помилки, ну, хоч один єдиний раз, але ж робив. Тому просто намагаймося жити по-чистому, щоб усе у нас було якнайкраще і не треба було чогось виправляти! І тому з дітьми треба якнайменше припускатися помилок, бо дитячі роки минають так швидко, що не встигнеш обернутися, а перед тобою дорослий син чи зріла донечка-красуня і в них уже своє доросле життя, свої погляди на все, власне розуміння цього життя. Але те, що ми з вами заклали ще в їхню пелюсткову дитячу душу, залишиться з ними назавжди. І чим більше ми туди заклали доброти, чуйності, наполегливості, любові, старання, сили волі, тим легше їм буде йти нелегкими земними шляхами. Тому давайте засівати дитячі душі зернами доброти, ласки, любові до людей і до праці, наполегливості, щирості і щедрості і всього того, що робить людину ЛЮДИНОЮ. Тому вчімо дітей мислити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки, бо це для кожного дуже важливо. Недаремно народна мудрість вчить: «Спершу треба розсудити, а тоді робити», «Не кажи гоп, доки не перескочиш», «Не роби комусь, що тобі не мило»… І таких прислів’їв — сотні, вони коротенькі, але з великим змістом. І їх треба вживати частенько, щоб дітям запам’яталося, бо довге повчання скоро забувається, а коротке і метке западає в пам’ять і в душу і там живе довгі роки. А найперше, що повинні навчити батьки дітей — це бути добрими, ввічливими, старанними, щирими, щедрими… це те, що стає потім характером. З самого маленького віку треба дітей привчати до культури поведінки, ввічливості, поваги до інших. От ідуть ваші діти в школу і треба, щоб вони вже вміли вітатися з дорослими і дітьми, щоб вони вміли подружитися зі своїми ровесниками, вступали сміливо в колективну гру, вміли спілкуватися і поважали інших. Треба, щоб діти вміли ділитися і ніколи не мали звички брати чуже. І таких «треба» є величезна кількість і з цим батьки не повинні затягувати, а вчити, вчити і вчити. Тому дітям треба прищеплювати людяність, повагу до інших і ні в якому разі не давати прізвиська сусідам, колегам чи просто перехожим, бо діти це чують і потім самі будуть давати різні прізвиська та клички іншим дітям, будуть обзивати і ображати дітей, цькувати і принижувати, а це вже недопустимо. Тому такі дитячі цькування і образи інших дітей треба присікати кожну мить і не просто забороняти це дитині робити, а доступно і зрозуміло пояснювати, чому цього робити не можна. Адже це принижує людську гідність, наносить образу, ставить клеймо на дитину, а це може привести до злочину.

Всі люди (хлопці і дівчата) мріють колись стати батьками, але не всі розуміють, скільки треба мудрості, сили, розуму і наполегливої, щоденної, рутинної праці докласти до того, щоб зростити і виховати цих маленьких бешкетників хорошими і справжніми людьми… А це, ой, яка нелегка праця.