Бути людиною
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Всі прийшли у цей світ, щоб жити... А прийшли ми на цю Землю людьми, тому дуже важливо бути на ній ЛЮДИНОЮ! Що ж це означає — бути людиною? Усі ж, ніби, люди, все на місці — руки, ноги, голова, все там, де треба, вміємо говорити, щось робити, то в чому справа? А вся справа у нашій поведінці, в думках, у тих справах, які ми робимо. Людині даний розум, який вона може і повинна розвивати і жити в цьому світі так, як собі поставило за мету людське суспільство, людина повинна мати щиру і добру душу, адже вона розуміє такі речі, які не можуть зрозуміти тварини. Адже людина покликана творити добро, а іноді робить зло... Людина повинна нести у світ доброту, але часто несе зло, біду і горе... Людина повинна говорити правду, а от деколи несе в світ брехню... Людина повинна вміти співчувати, бути світлою, уважною, турботливою, а от робить навпаки... Отже, людина — це не тільки фізична людська оболонка, а насамперед людська душа, те, як вона себе поводить, що робить, як живе поміж людьми у цьому світі... Тому саме час про це і поговорити, саме про те, як важливо бути людиною у людському тілі, а не згустком ненависті, зла і чорної енергії. Це питання на сьогоднішній день дуже важливе, адже світ став такий неспокійний і нестабільний, накочується одна біда за одною і вже не знаєш, що на тебе може чекати в будь-яку мить: чи прилетить послана ворогом ракета і знищить твій чарівний світ, чи землетрус завалить твій будинок і тебе похоронить під ним, чи може вулкан почне раптово вивергатися, а то прилетить буревій і торнадо знищить все, що ти роками наживав і творив... А може прийти вода неждано й негадано, а деколи суша загубить твою землю... І такі біди частішають... Та одна біда, коли це робить природа, адже вона всесильна і не завжди підвладна людині, адже ми її не завжди розуміємо і всього не можемо передбачити... А зовсім інша справа, коли людина творить зло, несе смерть, розруху, біду і горе, іде з війною на іншу країну, прагне знищити її народ, розрушити і зрівняти з землею її міста і села. І тут виникає питання: «А вони люди?», ось ті, хто прийшов в Україну, у наш квітучий рідний край і все тут знищує, руйнує, глумиться над народом, над старими людьми і малими дітьми... Вбиває всіх підряд, і людей, і тварин, знищує тотально все, навіть тваринницькі ферми, заповідники і зоопарки... Це люди? Як їх назвати, тих, які катують людей у катівнях, ґвалтують, глумляться а потім кидають у ями і притрушують землею, про людське око, називаючи це братськими могилами. Скільки таких закатованих у наших зруйнованих містах Бучі, Маріуполі, на Херсонщині, Дніпропетровщині, Харківщині та багатьох інших окупованих ворогами містах і селах... Та і цього їм видається замало, тому вони знущаються ще й над полоненими, яких захопили під час боїв на нашій землі. То вони стріляють у нашого воїна за слова: «Слава Україні!», бо така у них до нас ненависть, що вони прийшли з війною у наш край і терпіти нас не можуть, ненависть просто немає межі, зашкалює... А ось нещодавно виклали ролик, де показують, як відрізають нашому військовополоненому ще живому голову... Скажіть мені — це люди? Це ж яку чорну, сатанинську душу треба мати, щоб таке робити і при цьому сміятися, радіти... Неймовірно, до чого можуть докотитися ті, хто несе в своєму серці ненависть, зло, лють... І це страшно, бо все йде від виховання дитини в сім’ї, в дитячому садочку, в школі, від учителя, від телевізора і засобів масової інформації, від батька з матір’ю... То що ви, орки, закладаєте в дитячі душі? Чому виховуєте своїх дітей у лютій ненависті до всіх народів, чому виховуєте їх заздрісними нікчемами, підлими посіпаками, оскаженілими людиноненависниками, без душі і людяності, без доброти і співчуття, без поваги і щирості??? Так, ви і є такий народ, який віками знищував інші народи, щоб самим стати найвеличнішими і головними... Ви катували українців протягом багатьох століть, виморювали нас голодом, холодом, вивозили в сибірські катівні, де знущалися і мучили, вбивали та катували до смерті... І що? Ви маєте повагу від когось? Ви величні? О! Нікчеми підлі! Вас ніколи ніхто не поважав, може просто боялися і жили за принципом: «Не займай купу, щоб не смерділа»... Але ніколи росіян не поважали і ніхто вас не любив, бо таких нелюдів не можна ані поважати, ані любити... І ось прийшов нарешті час, щоб вам вказати на місце у світовій історії, на вашу нікчемність і підлість... А українці завжди були, є і будуть далі жити, бо в наших жилах тече козацька кров, наповнена любов’ю до волі, добротою, людяністю і щирістю! І вам нас не зламати, скільки б ви не біснувалися, як би ви не скаженіли, бо ми вільні і незалежні, роботящі, розумні і мудрі, ми — ЛЮДИ! А ви всі — нелюди, орки, фашисти чи рашисти, які ніколи не матимуть поваги до себе від усього земного людства, бо ви — нелюди. Де росія — там завжди біда, горе, сльози, розпач, там війни та розрухи. Що ви зробили в Сирії, на Кавказі, та в інших куточках планети, тож огляньтеся хоч раз на свої п’яти, і подивіться, у вас в росії як люди живуть? На вашій землі і в її надрах незчисленні багатства, а люди ваші живуть як бездомні пси... І при цьому ви любите «родіну — мать вашу»... Це, мабуть, від великої любові і безмежного достатку ви наймаєтесь за гроші у військо, щоб іти воювати в чужу країну і там загинути зі стійким переконанням, що свою росію захищаєте? Цікаво живете, орки, але й не позаздриш! Бо ви навіть і не уявляєте, як живуть народи в інших країнах, як вони вміють культурно і гарно відпочивати без постійного п’янства, без бійок і скандалів з матюками; як уміють працювати натхненно і творчо; як вміють виховувати своїх дітей у доброті, мудрості і в честі... Ви навіть і уявити не можете цього, бо ваші голови забиті пропагандою, заздрістю, ненавистю і злобою. Що від таких взяти? У вас немає ні крихти людяності, бо людяність — це доброта, щирість, турбота про інших, повага до людей, любов до ближнього, співчуття і допомога... І ця страшна війна показала хто є хто. Тисячі людей з різних країн світу прихистили наших біженців, надали їм житло, забезпечили всім необхідним, обігріли їх любов’ю і турботою, піклуванням і щирістю, бо там ЛЮДИ!. А що в цей час зробили орки? Вони вивезли наших людей без їхньої на те згоди десь в глибинку, забрали наших осиротілих дітей, та й повикрадали дітей від батьків та вивезли теж без їхньої згоди: кого в чужу сім’ю, когось в сиротинець... Звичайно, мабуть і були такі, які хотіли, щоб їх вивезли в росію, не заперечую, але інших вивезли примусово... А хто не скорився, тих закатували, повбивали, знищили... От і вся сутність росії і її нелюдів чи недолюдків.

Важко про це писати, дуже важко, адже війна продовжує вершити свої чорні справи, ідуть жорстокі бої за кожен сантиметр нашої рідної землі і нам треба перемогти у цій кривавій битві, адже, якщо ми отримаємо перемогу, то пропадуть всі війни на планеті і люди зітхнуть з полегшенням, не буде вже більше агресора, який буде починати війни, над нами всіма сяятиме ясне і мирне небо, люди щасливо житимуть у спокої і в радості... Тож це не тільки наша війна... Ми стоїмо на рубежі знаменного часу, коли від нашої перемоги залежить мир в усій Європі і не тільки. Нам випала нелегка доля, але ми мусимо перемогти лютого ворога! Всім миром ми йдемо до перемоги, бо всі країни нам допомагають хто чим може, адже мир потрібен всім. Та сьогодні і дуже важко всім, бо в кожній країні починаються певні проблеми з економікою, на людей лягає непомірне навантаження та є й інші житейські проблеми... Але всі ви, люди, в інших країнах живете у своїй квартирі, ваші діти граються у своєму дворі, вони ходять до затишної школи, вони в пору нагодовані, викупані і сплять у своїх теплих і чистих ліжечках, у них є тато і мама, які на нічку їм розкажуть казочку, обнімуть і поцілують... А сотні тисяч наших українських діточок цього всього не мають, бо в багатьох вже немає своєї квартири чи дому, бо їх зруйнували ракети та бомби, у них вже немає свого двору, немає своєї школи, бо її розбомбили ще в перші дні війни, у наших діток немає свого ліжечка, багато з них живуть в чужій стороні, а в когось уже ніколи не буде тата чи мами, їх більше не обнімуть і не пригорнуть до себе рідні і лагідні руки батьків, бабусь і дідусів... Така страшна наша реальність, викликана війною і ненавистю наших сусідів... Тому сьогодні, як ніколи раніше, батьки повинні мудро виховувати своїх дітей у доброті, в турботі про свого ближнього, з любов’ю до людей... Треба прищеплювати своїм дітям любов до всього прекрасного, вчити дітей нести тепло у цей такий прекрасний і веселковий світ, виховувати їх добрими, щирими і щедрими, щоб вони вміли захоплюватись своїми і чужими успіхами, але ніколи не заздрили, щоб уміли любити і не знали, що таке ненависть, щоб вони вміли поважати людей, росли чуйними і добрими, вмілими і роботящими, світлими і уважними... Час сьогодні дуже складний, але від батьків в першу чергу залежить те, якими виростуть їхні діти. А якими вони виростуть, такою буде і старість батьків. Бо виховання завжди працює на перспективу. Його відразу так і не побачиш, а лише згодом, через роки воно проявиться і стане стійким переконанням для людини. Як же я хочу, щоб вже закінчилась війна, щоб не ревли повітряні тривоги і не здригалися будинки від вибухів ракет... Як же я хочу, щоб ми здобули перемогу у цій війні і почали знову нормально жити у мирі, в спокої, в затишку. Як же хочеться милуватись чарівною природою рідного краю, сходити свою рідну Україну всіма її стежечками, проїхати всіма її дорогами і спокійно слухати навесні чарівні трелі соловейка, витинанки вивільги і неймовірні пташині хори в лісах та гаях... Як же хочеться милуватися ромашковим полем, червоними маками, синіми волошками та на повні груди вдихнути МИР, ЩАСТЯ, РАДІСТЬ! Я дуже вірю в перемогу! А ще прошу Бога, щоб наші Воїни Світла повернулися всі додому живими, бо вони — це цвіт української нації, найкращі з кращих і вони повинні жити! Вони повинні ростити своїх дітей добрими і мудрим, щирими і світлими, з гарячим сонечком у душах. А всі ми повинні бути ЛЮДЬМИ! Бути людиною — це найвище наше завдання!