В чому бідність людини
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Світ великий і багатогранний, а люди в ньому всі різні, на кого не глянеш! Одні красиві, просто чарівні, а інші не дуже і навіть безликі; є люди виразні, а є майже непомітні. Одні багаті, але це багатство вони самі створили і цим багатством уміють ділитися з народом, будують для людей лікарні, будинки, для дітей — школи, дитячі садочки та інше. А є дуже багаті, але жадібність у них ще більша, як їхнє багатство… І такі вони скупі та самозакохані, що подивишся і подумаєш: «А нащо стільки всього, що вже не поміщається?» А є ще бідні, які просто не хочуть працювати, і причиною цьому стає віковічна лінь, небажання працювати і напружувати себе. Для них одне на умі: лежати, відпочивати, не думати, не напружувати ані думку, ані руки. От такий, як у народі кажуть: «За лежнею сидні не захопить!» Тому такі люди бідні аж сині, бо ліниві. Тому треба запам’ятати на все життя, що як не хочеш бути бідним, то треба працювати. Не літати у мріях під небесами, не лежати і не спати всі дні і ночі, а братись до діла, щось робити чи розумом, чи руками.

А є ще й інші бідні, як кажуть люди — мов церковна миш, зате душею такі світлі, як сонце, такі душею багаті, що в собі вміщають цілий Всесвіт і діляться багатством своєї душі з усіма людьми, то мудрим словом, то своєю посмішкою, то порадами, то добрими справами, то своїми винаходами та знаннями... І всім навколо від таких людей стає світліше, добре і тепло. Отже всі ми різні, але умовно можна поділити людей на дві категорії — багаті і бідні. Є багаті люди матеріально, вони самовіддано працюють, і обставляють себе будинками, палацами, машинами, а також багато роблять добра для суспільства. Інші багаті лише для себе, своїх дітей і для інших — зась! А є бідні, бо ліниві, і такі ніколи не будуть багатими, бо не працюють, а лише заздрять. А є бідні, які просто не хочуть себе обтяжувати матеріальними цінностями, їм досить і малого для задоволення своїх потреб, тож живуть вони матеріально помірно, а от духовно багатим життям — вони багаті, бо вміють бачити красу навколо себе і захоплюватись нею; вміють допомагати людям і не вимагають за це платні; створюють навколо красу і дарують її людям та отримують від цього задоволення, вміють щиро радіти за успіхи інших людей, вміють нести у світ доброту… Цим багатством і своєю щирою добротою вони наповнюють свою душу і діляться цим з усім світом. У них дуже насичене і світле життя, бо вони добре знають, що нічого матеріального людина з собою на той світ не забере. Як прийшла голою, так і піде голою в небуття, бо в могилі кишень немає. А все те, що нажила, залишиться стояти: і ті 20 машин в гаражі, що накупила, і ті палаци на землі, що спорудила, а от одне дуже погано, що пішла у засвіти і після себе і слова доброго не залишила, нікому добра не зробила, ніколи усмішки навіть не подарувала, доброго слова не сказала. Таке життя… Людина приходить в нього певної хвилини і йде за якусь мить в небуття. Тому своє життя кожен з нас повинен зробити сам. Так і своїх дітей треба так вчити. Щоб вони були багаті не тільки матеріально, але й духовно, щоб вони несли сонце в своїй душі, вміли ним ділитися з людьми, щоб вони були мудрими, добрими, щирими і щедрими, світлими… Тому завжди треба думати не тільки про матеріальні цінності, але й про духовний рівень, щоб він був високим і насиченим, та ділитися добротою і багатством свого серця і душі з усіма. В цьому і є найбільше багатство людини. Тому стан душі дитини залежить від батьків, якими виховають батьки дітей, такими діти і підуть у світ. Недаремно ж народна мудрість гласить: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така їх дитина».