Все в житті від виховання
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Дитя приходить у світ і ще зовсім нічого не вміє, не знає, має лише первинні інстинкти. А мама і тато мусять рідне немовлятко всьому навчити, виховати, розвинути і повести у цей надзвичайно дивовижний, цікавий і такий складний світ. Перед батьками стоїть дуже важливе та й важке завдання — виховати і виростити Людину! А це не просто смачно годувати і модно вдягати своїх дівчаток та хлопчиків, а вести їх за руку у великий світ, виховати їх людяними, добрими, світлими, мудрими, розумними, люблячими… А скільки до цього треба прикласти сил, віддати енергії, вкласти в дитячу душу любові, краси, піклування, щирості… Це лише батькам відомо. От чому дітям така важлива і просто необхідна дружна і добра сім’я. І багато молодих батьків це добре розуміють, а тому з перших днів починають виконувати свою роботу по вихованню діточок. Бо, як каже народна мудрість: «Виховуй дитя, доки воно поперек лавки лежить!». А й справді, все, що закладеш змалку в дитячу голівку, те збережеться на все життя, закарбується в пам’яті і залишиться на підсвідомому рівні, назавжди... Тому слід велику увагу звертати на те, що ви закладаєте в дитячу душу. Тож дуже важливо сприймати свою дитину, як дорослу людину, дуже серйозно, не «улюлюкати» з дитям, а гарно і правильно розмовляти, пояснювати все, переконувати, говорити про все, вчити правильно сперечатись, доводити свою правоту… Та і самим батькам слід показувати приклади хорошого виховання, щоб діти не тільки бачили перед собою гарні вчинки, слова, звертання, а й самі вчились мудро себе поводити, робити правильні висновки. Треба іноді звертати увагу дітей на те, до чого приводять негативні вчинки, слова, дії інших людей… А ще треба вчити дітей бути співчутливими і людяними, не проходити повз чужу біду, людське лихо, а по можливості комусь допомогти, уступити місце в транспорті, іноді сказати тепле слово чи подати руку тому, хто спіткнувся чи впав, поспівчувати словом… Світ дуже розмаїтий, в ньому багато є добра та й чимало зла, а тому треба змалку привчати до того, що людина у світ приходить для добра. Дітей треба вчити бути спостережливими, допитливими, активними, щоб у їхньому серці не було байдужості. Їх треба навчити ділитися бутербродом і яблучком з людьми, своїми іграшками та книжками з дітками, їх треба вчити нести тепло своєї душі до всього, що є на землі, до кожної пташечки, метелика, жучка і до квіточки, бо тоді вони краще розумітимуть навколишній світ. Батькам багато добра і любові треба вкласти в дитячу душу, щоб вона змужніла і стала сильною, світлою і щирою, бо тільки така душа зможе літати під небесами, бачити красу людських стосунків і красу цього неймовірного, чарівного світу. Тільки добра, любляча і світла душа може нести у світ доброту, чуйність, тепло і світло. То що ж лишається робити батькам? Тільки любити і вчити своїх дітей, розвивати їхні здібності і таланти, виховувати їх у доброті, щирості і мудрості, тобто — присвятити себе своїм дітям, не забуваючи ніколи і про себе самих. Бо і себе теж треба розвивати і збагачувати, наповнювати себе весь час світлом і теплом, любов’ю і добротою, щоб душа цвіла і літала, бо інакше їй нічого буде віддавати своїм дітям… Треба весь час зберігати баланс: самому наповнюватись, читати, творити і споглядати красу — і віддавати, нести це до людей! Бо чим більше ми вчимось, наповнюємо своє серце любов’ю, добротою, щирістю, теплом, світлом і чим більше ми все це віддаємо світові, тим краще ми живемо! Тоді навколо нас спокій, краса і гармонія. А все йде від виховання.