Вчіть дітей спостерігати
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Що таке спостережливість і нащо її розвивати? Спостережливість — це людська здатність помічати в речах і явищах ознаки і риси дуже важливі, оригінальні, цікаві і цінні з якоїсь точки зору, але мало помітні для широкого загалу і тому інші не придають цьому значення. А дітей треба привчати до спостережливості, вести їх у природу, показувати щось цікаве, ставити перед дітьми завдання, та звернути їхню увагу на певні предмети, їхню форму, запахи, звуки, колір (відтінки кольорів) та й на все, що є в природі. Таким чином діти розвиваються і їм стає цікаво перебувати у довкіллі, бо там вони можуть помітити дуже багато незвичного і такого, що розвиває інтерес і тим самим кожна дитина збагатить свої знання і погляди на природу. От, наприклад, спитайте у дітей скільки лапок у мурашок, у пташок, у жучків, у павучків? Хай діти перевірять свої знання, впевняться у своїх переконаннях. Чи завжди вони дадуть точну відповідь? Не завжди, тому що на це не звертали уваги, а от після такого спостереження вони вже знатимуть правильну відповідь і будуть настільки задоволені та щасливі, що почнуть задавати такі питання своїм ровесникам… А чи знають ваші діти назви кольорів у природі? Звичайно, вони назвуть кольори, але не всі. Цього, на превеликий жаль, не знають навіть всі дорослі, а шкода… Звичайно, хтось заперечить, що для цього не треба йти у природу, а варто зайти в Інтернет… Звичайно, можна й так, але в природі це набагато цікавіше, та й Інтернет у цьому випадку можна привести собі на службу, щоб він став вашим екзаменатором. А давайте попробуємо… Скільки відтінків зеленого є в природі? А скільки відтінків синього? Назвіть просто зараз, без допомоги… А тепер підійдіть до двох різних дерев і назвіть відтінки їхніх листочків… Так, без допомоги Інтернету важкувато… Тому, дуже важливо йти з дітьми у природу, а там можна звернути увагу дітей на певні рослини, на квіти, кущики чи дерева… Подивитись і порівняти кольори і форми, звуки і аромати… Можна звернути увагу дітей на небо і назвати його кольори на даний момент; звернути увагу на хмаринки, знайти між ними казкових персонажів і героїв мультиків… На небо можна дивитись вічно, бо воно незбагненно прекрасне, різноманітне… Воно завжди кличе у мрію, в політ… Можна в небі спостерігати за польотом пташок, метеликів, бджілок і джмелів… І таким чином вивчати їхні назви… А діти під час таких спостережень стають зовсім інші: спокійні, терплячі, допитливі і замріяні… Головне зацікавити і бути разом з дітьми, бо вони так швидко виростають, тож знаходяться з вами лише якусь коротеньку мить… А потім летять в далекі далі і ви починаєте жалкувати, що так мало були з ними разом, так мало приділяли їм уваги, бо були зайняті вічною роботою, а діти собі росли, росли… І ви так мало про них знаєте… А життя біжить. І от вже діти приводять до вас у гості своїх дітей… Тому навчіть цих маленьких онуків всьому, чого не навчили у свій час дітей, прикипіть до них серцем, навчіть їх любити цей світ, жити в ньому мудро і бути щасливими. А найбільше щастя і радість йде до кожного з нас від природи, бо вона володіє незбагненними чарами, різними дивами, які наповнюють душу людини світлом і добротою, дивовижною казкою і відкриттями. Та й спостережливим людям жити у цьому світі просто цікавіше, бо вони бачать і помічають набагато більше, їм відкривається небачена краса і велич цього світу. Тож вчіть дітей спостерігати, збагачуйте їхню душу і почуття, виховуйте їх світлими, добрими і мудрими.

Своїх дітей в життя ведемо ми

Своїх дітей в життя ведемо ми,
Виховуємо і вчимо їх жити…
Виводимо на світло із пітьми,
Щоб знали все і вміли світ любити…
Щоб доля їхня доброю була,
А світ приносив казку їм і диво,
Щоб вміли добрість відрізнить від зла,
Й жили всі мудро, радісно й щасливо.
Тому в природу треба їх вести,
І вчити їх за всім спостерігати.
Щоб вміли по росі ранковій йти,
І не спішили квіти в лузі рвати,
А полюбили серденьком усе —
Природа ж всім дає натхнення, ласку…
Нехай дитина в світ добро несе
І створює в душі чарівну казку.