Любіть дитину
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Найбільше щастя людини — це її діти, ті маленькі і ніжні крихітки, які без мами і тата аж ніяк не зможуть обійтися, та вже дорослі сини і доньки, які ідуть по життю і творять його власними руками, своїми думками, мріями, діями і творчістю. В цьому є суть людського життя, його глибинний зміст. І так з покоління в покоління: народжуються нові люди і вносять у це життя щось нове, своє, загадкове, дивовижне, світле і радісне. Відбувається поступовий прогрес, зростання, якісне збагачення людського суспільства… Але кожна людина живе у своєму сьогоденні і для неї важливі нинішні проблеми, завдання, жалі і радощі, її сім’я, рідні діти… І кожен по-своєму вирішує свої завдання і проблеми, і кожен по-своєму любить своїх дітей, виховує на свій розсуд, веде у життя і бачить їх майбутнє. Але українці прожили на цій землі вже дуже багато століть і тисячоліть, тому у нас склалися власні погляди на життя, на працю, на правду і брехню, на добро і зло, на людські стосунки, на виховання дітей і на любов до них і до всього світу. Недарма ж кажуть, що все приходить з досвідом… А от досвід виховання і навчання власних дітей у нас чималий. І він закладений у віковічній народній мудрості: в казках і легендах, повір’ях і билинах, в прислів’ях і в приказках, в народних піснях і притчах, у традиційній практиці, яка віками відшліфовувалась, кристалізувалася, доводилась до довершеності і стала просто неоціненним і дивовижним скарбом, до якого слід звертатися повсякчас, бо це наш національний досвід, який сформувався віками і тисячоліттями. Час не можна приборкати, він летить з шаленою швидкістю, змінює людські долі, погляди, історію і географію Землі, але є вічні цінності, які надбало людство за своє життя на Землі, які викристалізувалися настільки, що стали істиною... Тому на них треба звертати увагу, їх варто дотримуватися і примножувати, адже вони ведуть до істини. І, як завжди, є щось найвище, найбільше і найвпливовіше — це вічна людська ЛЮБОВ. Любов — найвище в світі почуття, вона не знає меж, безкрая! Тому вона для кожної людини і повинна бути провідником, дороговказом в житті. Бо все, що людина любить, і всіх, кого вона любить, кожен з нас завжди ревно оберігає, захищає і дорожить ним… Все найкраще йде від людської любові і від неї народжуються всі неповторні шедеври. Отже і своїх дітей треба любити, розумно, мудро, щоб вони виростали добрими, щирими, світлими, людяними… Недарма ж люди кажуть, що на дітей треба витрачати менше грошей, але приділяти їм більше уваги, адже це дає значно кращий результат. Дитину треба всьому навчати, про все розказувати, бути з нею якомога частіше, до всього привчати, розмовляти, гратися з нею, обговорювати всі сімейні питання, радитися, просто спілкуватися, щоб вона виростала людяною, доброю і мудрою. Неабияке значення має прищеплення любові до праці, адже це — основа всього життя, бо лінь ще нікого не піднесла на бажану висоту, а лише знищила, опустила… Тому у сім’ї дуже важливо приділяти своїм дітям належну і постійну увагу і любити їх безмежно. А що це означає: «Любити безмежно?». Одні відразу ж ці слова асоціюють з тим, щоб купити дитині сотні іграшок, розважальних пристроїв, безмежну кількість солодощів і всього, чого дитина тільки побажає… От і «задобрюють» дитячі примхи, бажання і нездоровий потяг до всього, що хочеться. Але це не любов!!! Цим ви свою дитину лише калічите. Бо, мабуть, мамі легше купити десяток машинок, щоб дитина гралася і не турбувала «маму в телефоні», аніж сісти зі своїм хлопчиком і погратися тими ж машинками, повести його у цікаву подорож уявними дорогами або дорогами по карті своєї країни… Мабуть батькам іноді легше купити десяток ляльок своїй донечці, щоб вона ними гралась, аніж сісти з донечкою і пошити лялечці платтячко чи сплести віночок, при цьому розказувати їй про народні традиції та звичаї, чи зустріти з донею уявних гостей і накрити на стіл уявні кулінарні шедеври… А от саме в таких іграх дітей виховують, діти стають ближчими до своїх батьків, бо пізнають від них істину життя й суспільного етикету, культуру поведінки… Від таких ігор діти одержують найцінніші моменти свого життя — це наближеність до мами і до тата, це ті слова, що йдуть від душі від дорослого до дитини, це ота звичайна людяність, щирість, доброта, яка переходить від батька до сина і від матері до доньки не вимушено, не натягнуто, а просто і щиро. І це найважливіше у вихованні! Адже скільки б ви не говорили про те, як треба себе поводити, це мало що дасть, а от така гра з дитиною відразу розставить все на свої місця і дитина відразу збагне, що треба робити, як треба поводитися, бо гра дуже добре запам’ятовується, вона яскрава, викликає позитивні емоції, привчає до мудрої поведінки. А тим більше, коли батьки часто грають зі своїми дітьми, тоді це стає сімейною традицією. Звичайно, дорослі не дуже хочуть грати, бо вони вже виросли з того віку, завжди зайняті то роботою, то іншими справами, але запам’ятайте — у вас росте дитина і вона росте дуже швидко, так швидко, що ви і не встигнете опам’ятатися, як ваша дитина стане дорослою і тоді ви не будете мати на неї впливу, бо щоб мати цей вплив на дитину, треба змалку з нею гратися, спілкуватися, намагатися бути дуже близькою до неї, перейматися її інтересами в міру дорослішання. Це для декого важка робота. Але раз ви вже стали батьком і матір’ю, то будьте добрі, виконуйте свої прямі обов’язки — вчіть і виховуйте своїх доньок і синів, приділяйте їм достатньо своєї уваги, власної душі і палкого серця, щоб виросли ваші діти на радість вам і на щастя собі. Бо ж усі ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими, саме щасливими. Бо щастя іноді не в багатстві і не в славі, а в доброті і розумінні, у турботі і теплі, яке йде від щирого серця; іноді воно в красі й щирості, в теплі добрих і ніжних рук… Щастя… Воно таке різне, і таке швидкоплинне, але його всі хочуть мати. Тож добре запам’ятайте, що не іграшка приносить щастя дитині, а ваша гра з нею тією іграшкою або і без іграшки, але з добрим словом, ніжною посмішкою і теплими обіймами. Не новий телефон приносить радість дитині, а ваші ніжні обійми і тихе та мудре спілкування, ваші спільно проведені за якоюсь цікавою роботою вечори, ваші походи в природу, де ви відкриєте дітям чарівний світ рослинного і тваринного світу, де ви навчите виживати в цьому світі, любити його і оберігати як найвищу цінність. Життя дуже складне і в ньому ми живемо і саме від того, як ми в ньому живемо, і залежить те чи щасливі ми, чи ні. Тому діти — це надзвичайно велика робота і тривога батьків, турбота і піклування, виховання і щоденне перебування з ними з добрим і чуйним серцем, це стремління зростити свою дитину доброю і світлою людиною. А всього цього можна досягнути за посередництвом вашої любові до дитини, до рідного і милого хлопчика чи непосидючої дівчинки, але це ваша дитина, це ваше сім’ячко, у якому закладені гени десятків поколінь вашого роду. І не завжди дитина буде копією тата або мами, хоч як би вам цього не хотілося. Адже в дитині живуть гени багатьох поколінь ваших предків, але от виросте вона такою, якою ви її виховаєте, що цінного закладете в її душу, те там у ній і залишиться на віки і буде передане іншим майбутнім поколінням. Тому і виховання дитини в сім’ї дуже важливе, просто необхідне, адже ви своєю працею створюєте майбутнє покоління нових людей. Тому над цим питанням треба дуже задуматись, щоб виросли діти хорошими, добрими і світлими, щоб в майбутньому життя у вашій країні було чудовим, гарним, світлим. Отже, очевидно, як багато значить виховання в сім’ї, яку важливу роль воно відіграє у розвитку суспільства. Тому над цим питанням слід задуматись усім батькам, бо кого виховаєте, того і будете мати і ви, і всі ми разом. А в першу чергу — це відіграється на батьках. Якщо вони приділяли своїм дітям належну увагу, то у них буде гарна і забезпечена старість, в любові і турботі про них, а якщо ж мало приділяли уваги своїм дітям, то не сподівайтесь на хороші стосунки з ними. Скоріш за все вас чекають холодні і самотні вечори вашої старості, без уваги і співчуття. Як кажуть у нас: «Як постелиш, так і будеш спати»… «Що посієш, те й пожнеш»… Тому любіть своїх дітей, любіть щиро і розумно та приділяйте їм більше уваги, живіть їхнім життям. Хай щастить!