Мудрість і розум
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Наш світ надзвичайно розмаїтий і навіть казковий, лише треба пильніше до нього придивитися з великою любов’ю і зацікавленістю. В ньому є багато дива, краси, розуму, мудрості. І скільки б ми його не вивчали, а він постійно нас дивує новими відкриттями, новими знаннями, подіями, звершеннями, тим, про що раніше ми і не здогадувалися. Світ різнобарвний! І ми у ньому люди, теж частинка цієї дивовижної природи, ми маємо свій розум, живемо кожен у своїй спільноті таких же людей, тому виробили певні норми поведінки, своє розуміння дійсності, маємо притаманні спільноті норми моралі, свою мову, певні погляди на цей світ і живемо згідно цьому. Людина в усі віки прагнула більше знати, тому розвивалася, збагачувала свої знання новими знаннями, адже людина може вчитися, розвивати і ростити свій мозок, вона здатна розуміти цей світ, пізнавати нове... Отже, протягом усіх віків людство прагнуло до знань, до свого розвитку. Кожна людина по-своєму приходила до знань, одні вчилися практично від інших людей, інші самі доходили до чогось нового, люди вчились мислити, думати, зважати на практику з минулого, звертали увагу на свої помилки і невдачі і виправляли їх. Але коли вже з’явилася книжка і люди навчилися читати, то до знань потяглися всі, бо книжка відкривала для людей небачені досі можливості для пізнання і розвитку. Отже ми і сьогодні користуємось книжками і вже маємо дуже цінні комп’ютери, які нам несуть надзвичайну кількість різноманітної інформації, знань, лише б ми хотіли вчитися! І людина вчиться, набирається розуму і про таку людину кажуть, що вона розумна або дуже розумна. Але у цьому житті людині потрібний не тільки розум, хоч він — основа всього в житті, але ще потрібна МУДРІСТЬ, щоб свій розум правильно і вчасно застосувати, щоб використати його для добра, а не для зла і не для страждання. От тому нам треба набувати крім розуму ще й мудрості, наповнювати серце і душу світлом, добротою, людяністю. Тому дуже важливо працювати у такому ключі, щоб діти зрозуміли, що мудрість це та фішка, без якої дуже важко обійтися і просто неможливо чудово прожити. Про дітей ніколи не кажуть, що вони мудрі, адже мудрість приходить з віком і з пережитим досвідом, тому що людина проходить свій шлях, як вона уміє думати, мислити, і якщо вона пройшла свою життєву дорогу з мудрістю, могла відвести від себе і від людей якусь біду, якщо вона не ображала людей, а дарувала їм світло, добрість, радість, щастя, безпеку, то ту людину називали — мудрою! Бо не кожного і старшого по віку можна назвати мудрим... Люди по-різному проживають свій вік і навіть розумні, але не мудрі, проживають його не завжди добре.

Розум і мудрість, що ж це таке, як набути тої мудрості, щоб не провалитися у бездну, маючи навіть і ясний розум? Це хоч не завжди просто, але доступно кожному. Просто треба бути дуже спостережливим у житті, вміти встановлювати причинно-наслідкові зв’язки і завжди перш, ніж щось робити, треба добре подумати. Недарма ж народне прислів’я каже: «Сім раз одмір, а раз одріж», «Не кажи гоп, поки не перескочив», «Не поговоривши з головою, не бери руками» та інші. Таких народних прислів’їв є дуже багато в кожного народу світу і всі вони вчать, як правильно жити у цьому світі, як правильно себе поводити між людьми, щоб не попасти в чорну діру ненависті, нерозуміння... Тож у школі і вдома з дітьми треба про це говорити, треба використовувати на уроках в школі і у своїй мові частіше народні прислів’я, які коротенькі за формою та вміщують у собі великий зміст. Дітям обов’язково треба пояснювати зміст кожного прислів’я, обговорювати, обдумувати, щоб вони чітко зрозуміли, як можна поступати, а як ні. Та й за провину дитину не треба наказувати, сварити її, адже діти ще не все розуміють, не можуть відразу знайти правильне рішення, не здогадуються, до чого може призвести їхній вчинок, дія чи слова. Тому у сім’ї з дітьми треба проводити спокійні і теплі бесіди, де б батьки могли їм спокійно пояснювати і розмірковувати разом з дітьми, як краще поступити в тому чи іншому випадку. Адже тільки так діти зрозуміють правильно своїх батьків і почнуть прислухатися до їхніх слів і не боятимуться погроз та рукоприкладства. Я добре пам’ятаю себе у дитячому віці, коли мама завжди говорила, що чогось не можна робити або чогось не можна говорити. Першими моїми питаннями були: «А чого? А як? А де? А чому?» І мама терпеливо пояснювала, наприклад, вона казала, що не можна говорити поганих слів, бо від них людина може тяжко захворіти і навіть померти; треба з людьми говорити ввічливо, щоб люди не подумали про тебе, що ти погана людина, бо ти ж у мене така хороша; треба допомагати по дому, вчитись працювати, щоб усе вміти робити, бо «Те, що вмієш і те, що знаєш, за плечима не носити»; не можна битися з дітьми, бо можна нанести смертельний удар і хтось від нього може померти або стати калікою по твоїй вині... І таких бесід було безліч в моєму житті. Моя мама завжди говорила прислів’ями і знала вона їх безліч! Тому я завжди питала, що воно означає і чому так каже народ. Мама та й тато завжди про це розказували і частенько ставили переді мною завдання, щоб я їх сама розібрала і пояснила. Тоді у нас були важкі часи, за хлібом стояли постійні черги, тому і відповідні завдання ставили мені батьки. Наприклад, що ти купила в магазині хліб (в той час хліб продавали на вагу і могли додавати шматочки до кілограма) і до нього тобі додали ще шматочок, який тобі дуже кортить з’їсти, але перед тобою став старенький немічний дідусь і попросив хліба... Як ти поступиш, з’їси скоренько сама, чи віддаси його дідусеві? Я думала. Це для мене була дуже складна задача, бо насправді мені дуже хотілося з’їсти той запашний і м’якесенький шматочок хлібця, за яким я вистояла у довгій черзі (а я тоді була ще зовсім малою), а по-друге, мені дуже шкода було дідуся... Мене не підганяли з рішенням. Після тривалих і мученицьких роздумів я питала, чи в того дідуся нікого немає, чи в нього немає хати... Мені казали, що нема нікого, нічого і сили в нього також немає, щоб заробити на хліб. Після довгих вагань, я все таки спинялась на думці, що шматочок хліба треба віддати дідусеві, бо у мене є мама і тато, у нас є що їсти і є де жити... У мами на очах виступали сльози, тато мене пригортав і казав, яка я в нього мудра дівчинка, як же він мене любить. І мама додавала, що за таку дитину і перед людьми не соромно... Я зашарілася від задоволення, що правильно рішила задачку і мене похвалили мама і тато, але мені було ще довго соромно перед собою, що я таке рішення прийняла після таких довгих вагань... Таких завдань батьки переді мною ставили багато кожен раз, як треба було пояснити і розтлумачити дитині її якийсь добрий чи поганий вчинок. Так я вчилася бути людиною. Сьогодні, мабуть, це не актуальний мною наведений приклад, адже діти не стоять у черзі за хлібом, вони ситі, одягнені, мають все для щастя, але для прикладу можна навести і такий епізод з життя людей та ще багато інших із вашого власного життя, щоб діти могли задуматись і вирішити для себе, як їм поступити. Насправді це дуже корисні були уроки і вони виховували в моєму серці доброту, людяність, терпимість, подільчивість, допомогу, співчуття, батьки мене вчили мислити, думати, порівнювати, уявляти, відчувати...Так формувався мій характер, закладались хороші риси, які зі мною залишилися назавжди, на все життя. І за це я безмежно вдячна своїм мудрим батькам. Так само я виховувала і своїх синів та дітей, яких я вчила у школі. Завжди треба навчати дітей мислити, встановлювати причину проблеми, яка постала перед дитиною і передбачувати наслідки, які може викликати відповідь дитини, тоді вона не буде бездумно вчиняти, а буде задумуватись над тим, що робить, що говорить, як діє. Виховуючи дітей, слід іноді прибігати не тільки до прислів’їв, але й до іншої народної мудрості, таких, як притчі. Їх є дуже-дуже багато, варто лише зайти в Інтернет! Але всі вони настільки мудрі, короткі і влучні, що заставлять задуматись будь-кого не тільки з дітей, але й дорослих. Такі притчі слід використовувати і на уроках, і на годинах спілкування з дітьми і в бесідах, тому що вони дуже коротко розказують про те, як треба поступити в будь-якому випадку і що може принести невдалий вибір відповіді... Не буду наводити багато причт бо всі вони дуже цікаві і мудрі, розкрию лише кілька з них, які мене у свій час вразили найбільше.

А це інша інтерпретація цієї ж притчі.

А це ще одна, дуже повчальна притча.

Людське життя дуже цікаве, але й надзвичайно складне, тому людина повинна здобувати не тільки розум, але й мудрість, яка допомагає правильно користуватися своїм розумом. Адже мудрість і розум ідуть разом і одне без другого просто неповноцінне. Тому вчіть своїх дітей разом із здобуттям розуму, набувати мудрість, частіше читайте з ними притчі, спілкуйтеся, розбирайте різні життєві ситуації, будьте поруч, допоможіть своїм дітям збагнути мудрість людського життя і жити в ньому гарно, мудро і щасливо.