Сміливість вдавана і справжня
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Підростають діти і починають бачити, що вони всі різні, хтось сильний, а інший слабкий, хтось розумніший, а інший не такий, хтось сміливий, а інший всього боїться. І от сильніші і сміливіші починають брати гору над тими іншими, які не такі сильні і сміливі. І тут починається боротьба, заздрощі, кпини, бо всім хочеться бути сильними, сміливими, кращими і першими… Це одвічна боротьба в колективах дітей, але найгірше те, що діти починають заздрити або зневажати і вести нечесну боротьбу між собою. Бо той, хто сильний не прагне допомогти слабкому, підняти його на вищий рівень, а частіше знущається над ним. Той хто сміливий, починає насміхатися над боязким і змушує його робити дурні вчинки, замість того, щоб допомогти перебороти страх. І таких випадків дуже багато. От над тим, хто боїться висоти, починають дружно сміятися, обзивати і ставити в такі умови, щоб він опинився на висоті і стрибнув звідти або якось вибрався… Дитині страшно, але ж цього ніяк не можна показати і от він стрибає, тим самим калічить себе… А інші? А вони сміються, бо у них немає співчуття і жалості… Вони вважають себе сміливцями, а інших невдахами… І таких випадків багато. Тому дітям треба пояснити, що таке сміливість справжня і вдавана. Справжня сміливість у тому, коли хтось рятує когось із біди, допомагає людині в скрутну хвилину. Тоді він дійсно не думає про наслідки для себе, бо бачить перед собою людину, якій потрібна допомога, і рятує людину чи тваринку з біди… Але серед дітей і підлітків є і вдавана сміливість, коли дитина не думає про наслідки, а скоює дурні і необдумані вчинки просто, щоб похизуватися перед однолітками і показати свою сміливість. От, наприклад, з’їжджає з крутої гірки на велосипеді і врізається у стовп, бо рука вмить зісковзнула з руля… А далі лікарні, операції і каліцтво… Або катається на скейтборді і всім хоче показати свою віртуозність та сміливість, враз злітає з перил і ламає руки чи ноги… А потім уже в інвалідному візку… Кому така сміливість треба? Але ж спочатку дитина не думає, а робить, коли треба навпаки — спочатку подумати, а потім робити, як каже народна мудрість: «Сім раз одмір, а раз одріж». Тому завжди батькам треба звертати на це велику і постійну увагу, особливо, коли підростають діти, бо вони ще не усвідомлюють наслідків тих вчинків, які роблять, вони настільки впевнені в собі, такі відважні, що не можуть і подумати про якісь травми чи навіть смерть. А тому можуть сідати на мотоцикл і пробувати кататися на одному колесі по дорозі, де інтенсивний рух транспорту, можуть залазити на електропоїзд і стоячи прокататись на вагоні, чіплятись до тролейбуса і весело сміятися і т. д. І в сім’ї про це потрібно постійно вести розмову, щоб дитину застерегти від необдуманих вчинків, які ведуть до трагедії. Своїм дітям треба добре розтлумачувати в чому сміливість і геройство, а в чому нерозважливий вчинок, який веде до біди. І головне, шановні батьки, подбайте про те, щоб ваша дитина ніколи не насміхалася, не зневажала і не вчиняла кпини над іншими дітьми чи дорослими людьми, тому що це аж ніяке не геройство і ніяка не сміливість, а дуже погана риса, яка колись повернеться бумерангом до того, хто це робить. Вчіть своїх дітей бути добрими, мудрими, співчутливими. Хай у своїх душах вони носять сонечко доброти, тепла, любові до цього світу і до всіх людей. Вчіть дітей, щоб вони вміли заступитись за слабшого, щоб хотіли допомогти слабкому, щоб несли добро у цей складний, але такий дивовижний світ.

А бумеранги ждуть

Що шлеш у світ, до тебе те й вернеться,
Тут діє бумеранг без зайвих слів.
А кому це неправдою здається,
То бумеранг той ще не долетів.
Та вже летить й з дороги не зіб’ється.
У нього точно визначена ціль.
Він не мине, то так лише здається,
А долетить на радість чи на біль.
Твоє добро тобі добром віддасться,
Й неждано зовсім, точно долетить.
І зло прийде, що мало і не здасться,
Тому потрібно думати, як жить…
Добро творити треба повсякчасно —
Це наймудріше правило з усіх.
Допомогти, подати руку вчасно,
Не мати дум у голові лихих…
Лиш про хороше думати постійно,
Без заздрощів рушати в довгу путь.
І жити чесно, радісно і мрійно,
Й запам’ятати — бумеранги ждуть…