Чи краса врятує світ
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

У своїх зверненнях до батьків я постійно наполягаю на тому, що в дітях треба ростити доброту і любов, щирість і щедрість, співчуття і ласку, людяність і милосердя… Адже тільки тоді, коли вони матимуть добре і співчутливе серце, світлу, сонячну душу з них виростуть прекрасні люди, до чого ми всі так прагнемо. Та хтось мені і заперечить, звертаючи увагу на сьогодення, де не припиняється війна, смерть, біль і страх, горе і відчай… Звичайно, часи сьогодні тривожні і нелегкі, бо щодня ми чуємо повітряні тривоги, бачимо руйнування, знищення наших мальовничих міст і сіл, рідних полів, лісів, річок, парків, дитячих садочків та шкіл, адже все це зло, яке до нас принесла Росія і тепер кругом нас ненависть, розруха, біда і зло, смерть, яка аж ніяк не викликає позитивних почуттів і добрих слів… Але задумаймось на хвилину… Це ж не ми, а рашисти нам принесли це зло, це вони ненавидять лютою ненавистю нас, українців, і весь цивілізований світ, це вони аж тріскаються від заздрощів і захлинаються своїми матюками від люті… Це вони, рашисти, кляті орки несуть по всьому світові біду, голод, розруху, війни, смерть… От що робиться, коли дітей виховувати в негативі, злобі, в атмосфері гордині, зневаги до людей, ненависті і злоби, брехні і себелюбства… І ті, хто бачив або відчув на собі ті звірства росіян-завойовників, той сто разів подумає над тим, що треба робити, щоб наші діти не виросли такими бандитами, підлими виродками, як орки. Тому прошу вас усіх, не закладайте у дитячі серця злобу і ненависть, вчіть їх позбуватися тих семи смертних гріхів, до яких людина може скотитися; ростіть їх добрими і мудрими, вчіть їх бачити в цьому дивовижному світі все найкраще, світле, чисте і сонячне, вчіть їх впиватися красою цього дивовижного світу, навчіть їх допомагати і людям, і тваринкам, щоб їхнє серце стало милосердним, щирим, щедрим і співчутливим.

Наш український народ пережив не одну навалу ворогів, адже у кожному столітті на нас хтось нападав, бо всіх вабила, притягала, мов магнітом, наша дорогоцінна земля, її надра, ліси, водні ресурси і чудова родюча земля. Багатьом хотілося розширити свої території за наш рахунок. Але народ тисячоліттями відбивав охоту всім зайдам, бо це наша, священна, Богом дана українська земля — Україна! Тому на ній довго не приживались жодні окупанти. А тепер двадцять перше століття, вік передових технологій, невиданих раніше досягнень… І сьогодні дикими здаються війни, захоплення чужих територій, набіги і розкрадання чужого майна, заводів, шахт, фабрик та підле викрадення побутової техніки з квартир та вивезення їх на свої території. Це справді — дико! А російська солдатня не гребує нічим, а російська влада дає накази красти і вивозити з України заводи, метал, та й усе, що бачить… І це настільки дико, що не вкладається в голові… Як таке може бути? А воно є! Це у нас відбувається щодня і щогодини. Ворог все знищує, все розкрадає і вивозить до себе і це такі ж набіги, як і колись були, тільки ще лютіші, бо тепер інша, досконаліша зброя, а в головах у рашистів все ті ж загарбницькі погляди і звички, в цьому вся ця варварська Росія і її варварське населення, народ-диявол і загарбник… Ворог, як і колись краде все, що бачить, він, як і давно, ґвалтує жінок і дітей, вбиває і викрадає людей та вивозить у свою орду. Він, як і в ті далекі тисячоліття має ті ж самі звички і той самий розум, на жаль… А все йде від сім’ї, від виховання, від людської душі… Бо яка душа, які погляди, таке й виховання. А яке виховання, таке й населення… От чому нам усім треба усвідомити, що ми сьогодні повинні виховувати своїх дітей не злими орками, а добрими і світлими, щирими і душевними, бо як гукнеш, так і відгукнеться, що посієш, те будеш і збирати…

Як показує життя, всі війни рано чи пізно закінчуються, всі чорні смуги з часом змінюються на білі, а діти залишаються такими, якими ми їх виховали. Вони дорослішають, але несуть у світ ті цінності, які набули зі свого дитинства. Звичайно, хтось може себе зробити в житті, але в більшості — ні. Може лише поглибити в собі добрість і щедрість, ласку і любов або ж ненависть і лють, зажерливість і гординю… Таке життя… Тому давайте прагнути до кращого і в своїй душі нарощувати любов і милосердя, красу і радість. Кажуть, що краса врятує світ. Але ж ні… Сама по собі краса не може цього зробити. Вона може щось змінювати за посередництвом людини. Це самі люди повинні відкривати красу перед дітьми і дорослими, це вони повинні звертати увагу всіх на красу цього світу, на красу людської поведінки, стосунків, мови, культури, пісні, творчості, доброти… Це люди повинні нести у світ цю неймовірну красу, звертати на неї увагу, розкривати її перед іншими і заполоняти нею серця дітей і дорослих. І лише тоді вона почне працювати на людей. Бо ж не кожна людина підніме голову, щоб побачити чарівну блакить неба і не кожне серце розтривожить велич нічних зірок чи веселковий цвіт весняного лугу… Тому на красу треба звертати увагу дітей завжди, щоб вони могли не тільки бачити і насолоджуватись нею, а й помічати її в усьому і захоплюватись, а також творити красу в житті. І тільки тоді, як ми постійно звертатимемо увагу дітей на красу, вона почне проникати у їхню душу і серце, а мозок почне працювати в правильному напрямку. Тому дуже важливо саме в такий тривожний час вести дітей в природу, показувати красу квітів і навколишніх пейзажів, чарівність осіннього листя, безмежну синяву неба, велич нічних зірок… І вчити дітей мріяти, творити нові казки і вірші, малюнки і картини. А головне хоч трішечки відволікти дітей від страшних подій сьогодення, від розрухи і горя, від біди і відчаю. Це допоможе їм бути спокійнішими і принесе хоч краплинку радості і щастя. Після кожної такої прогулянки важливо посидіти в тиші і все пригадати, відтворити в пам’яті всі хвилинки захоплення красою, можна відтворити це в слові, в малюнку чи в музиці… Це надзвичайно важливо. Адже саме в такі моменти народжується потяг до творчості і самовираження. І саме в такі хвилини краса починає благотворно впливати на розум і душу дитини. Тому звертайте увагу на такі важливі моменти, привчайте дітей до всього красивого: в природі, в слові, в малюнку, у дитячих виробах, в музиці… Хай вони вчаться не тільки спостерігати і бачити, але й творити красу. От тоді краса і врятує світ, коли вона проникне в кожне любляче серце і заполонить всю душу і заставить розум дивитися і бачити, слухати і чути, думати і говорити. Тоді це буде активна краса, яка не робить нікого байдужим, а заохочує до споглядання, до творчості, до мислення… Тоді вона приноситиме натхнення, бажання не тільки спостерігати і милуватися красою, але її пропагувати і творити, та оберігати і примножувати… Краса — це не просто забаганка, адже вона вчить людину бачити все світле і радісне, вчить мріяти і спостерігати, привчає до творчості і самобутності… У красі надзвичайно велика сила, тому не можна нею ігнорувати… Нею треба заполоняти, насичувати душу людини. Тому будьте частіше з дітьми, привчайте їх бачити красу в усьому, робіть з ними цікаві вироби з паперу, з пластиліну… Вчіть їх мріяти про мир, про завтрашній красивий день, про нашу світлу перемогу… Частіше будьте зі своїми дітьми, набудьтеся з ними, поки вони малі, бо час так швидко летить…