День матері
Бесіда про маму

Мама, матуся, ненька, матінка, мамочка... Так називає дитина свою матір змалечку, так вона про неї думає все своє життя, адже мати — це головна людина в житті кожного з нас, тому що вона дала нам найбільше — життя. Вона нас вигодувала і поставила на ноги, виховала і дала все, що сама уміла і могла, а тому кожна людина любить свою матір і завжди думає про неї... І це чудово, що у світі є таке свято — День матері! Це найголовніше свято для людства, бо в кожного була своя мама, своя найдорожча і найсвітліша людина, яка подарувала кожному з нас життя, привела у цей дивовижний і такий чарівний гомінкий світ і вже від нас самих залежить, яке життя ми собі створимо, які пріоритети поставимо в ньому, як поведемося і що будемо робити... А на першому місці завжди є мама, це вона викохала нас, дала нам першооснову, навчила всьому, показала цей чарівний світ і навчила у ньому жити. І от тому всі ми повинні бути вдячним матері за наше життя, за щастя бачити білий світ і жити в ньому, творити, сміятися і радіти, відчувати правду і кривду, любов і ненависть, бачити красу, чути звуки, відчувати аромати, а головне — любити цей світ і жити в ньому людиною. Ну, хіба ж не диво, що кожен з нас з’явився з мікроскопічної часточки, розвинувся у материнському лоні, народився, побачив цей неймовірний світ і відчув себе розумною людиною! Хіба ж не диво? А скільки щастя відчувала мама, поки виношувала своє дитя, скільки думок пролітало у неї про того, хто вже жив у ній, дивував її своєю поведінкою... А скільки мрій проносилось в її голові про цю крихітну дитинку, яку вона вже любила всім серцем... Одна вона може про це розповісти, одна мати знає ці відчуття, ці думи і мрії, ті переживання, що тривожили її кожного дня... І от дитятко народилося — це щастя для матері, яке неможливо передати словами! Це радість, яка піднімала до небес, це мрії, які вели і матір і дитинку по життю, це те невимовне щастя і та важка, щодення робота, постійні думи і тривоги, турбота і переживання, які залишаються з матір’ю на все подальше життя. Бо скільки б не було вам літ, а про вас постійно думає і турбується матуся, переживає за вас, радіє вашим успіхам і сумує, коли трапляються непередбачені обставини чи якась біда. З народженням дитини у матері народжується ще й постійна тривога і турбота, яка поглинає все інше. Бо, як би мати не жила, що б вона не робила, а думками вона завжди зі своїми доньками і синами, думками вона лине до них зі своїми порадами і попередженнями, зі своїми переживаннями, словами допомоги і попередження, та застереження... Мати — це вічний оберіг для своїх дітей, бо за них вона молиться, звертається до Бога і просить Всевишнього, щоб застеріг її дитину від злих помислів, від чорних думок, за те, щоб він вивів її дітей на правильну дорогу, дав їм довгі роки щасливого життя. І все це робить мати на інстинктивному, первозданному рівні, бо так влаштована її материнська душа, її щире і світле серце. Кожен з нас пам’ятає свою матінку, її любов і прихильність, її всеосяжну турботу, її повчальні та мудрі слова, жести і рухи, міміку і посмішку, її розповіді і казки, чарівні пісні і народну мудрість, яку вона несла до своїх дітей. А як же багато ми взяли від неї, саме від неї, бо вона була до нас найближче впродовж усього нашого дитинства і юності... Материнська любов — безмежна і мудра, бо мати не тільки щиро і віддано любить свою дитину, не лише обнімає і цілує своє дитя, не тільки оберігає від всього поганого, але й вчить, застерігає, попереджає, іноді наказує, щоб дитина ставала розумнішою і мудрішою. В українській народній мудрості є дуже багато прислів’їв про материнську любов, про найдорожчу і найріднішу неньку. «Нема того краму, щоб купити маму», бо «Дитина плаче, а матері боляче»... «У дитини заболить пальчик, а в матері — серце», «Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать» і сотні інших і всі вони свідчать про велику материнську любов і турботу, піклування матері про своїх дітей. І ця любов і турбота не зникає ніколи, навіть з плином часу, вона завжди існує, навіть коли її діти мають своїх дітей та внуків... А любов живе... Так, це правда! Та всеосяжна і безмежна любов живе навіть тоді, коли мама уже відійшла у засвіти, коли закінчився її земний шлях, а любов живе і захищає її дітей від біди. Бо любов мами залишилася у тих чарівних вишитих рушниках, які вона вишивала для доньки чи сина, у тих вишиванках, які вона прикрашала з великою любов’ю, вона залишилася у словах і в думках, які мати доносила до своїх дітей, у тих звичках і поглядах, які вона вклала у серця своїх синів і доньок... Насправді материнська любов — безмежна і цілюща, бо завжди допомагає, підтримує, зцілює, бо це материнська світла любов. Тому матір для кожної людини — це свята і найдорожча людина. І свято матері — це найчарівніше свято для кожної людини на Землі. І хоч щодня ми згадуємо свою неньку, щодня стараємось про неї потурбуватися, але у це свято хочеться особливо пригорнути свою матусю до грудей, принести їй найчарівніші квіти, подарувати найщиріші і найважливіші слова і пригорнути її до своїх грудей та висловити свою любов! Тому, доки ваша мама ще жива, то летіть до своєї матінки, ідіть, їдьте, поспішайте пригорнути її, обніміть, поцілуйте і скажіть, як ви її любите, як цінуєте. Хай вона усміхнеться і згадає найкращі дні свого життя. І думаєте про що вона згадає? Ну, скажіть, про що? Та про вас, як вона вас народила, які ви були малесенькі і безпомічні... Вона обов’язково згадає, про вашу першу посмішку, ваш перший зубчик, перше слово і перший крок... Про вас... Бо ви стали суттю її життя і всі її думки, все життя зосереджені на своїх дітях. Бо це — МАТИ! Тому, мабуть, і придумали люди свято, щоб у цей день нагадати всім найважливіші речі, щоб люди хоч на мить забули про свої буденні справи і згадали про тих, хто їм подарував життя, про ту щиру і світлу любов, яку мати завжди несе своїм дітям, про те що життя таке нетривале, швидкоплинне і що все в житті минає, а лишається тільки любов і світло, яке своїм дітям несе МАМА... Тож недарма День матері ми відзначаємо навесні, бо весна і мати дуже схожі...