Згадайте рід ваш славний, без догани
Бесіда для учнів 9—11 класів

Вчитель. Скажіть, будь ласка, як ви розумієте ці слова? (Відповіді учнів). Як можна пояснити слова: Згадайте рід ваш славний, без догани? Що це означає для кожного з вас? (Відповіді учнів).

Кожна людина має свій рід, який починається від створення світу, адже для того, щоб хтось із нас народився потрібно дуже довгий шлях у часі і дуже багато людей. От давайте поміркуємо. Для народження дитини треба чоловік і жінка. Малюємо схему. У мами також було двоє батьків: мама й тато, вони твої дідусь і бабуся. А в тата також було двоє батьків: мама і тато — це теж твої дідусь і бабуся по татові, і так далі у кожної бабусі і в кожного дідуся також буми мами і тата…

Для того, щоб народитися, нам потрібно:

  • 1 покоління предків: 2 батьків
  • 2 покоління предків: 4 бабусі і дідусі
  • 3 покоління предків: 8 прабабусь і прадідусів
  • 4 покоління предків: 16 прапрадідусів і прапрабабусь
  • 5 покоління предків: 32 предків
  • 6 покоління предків: 64 предків
  • 7 покоління предків: 128 предків
  • 8 покоління предків: 256 предків
  • 9 покоління предків: 512 предків
  • 10 покоління предків: 1024 предків
  • 11 покоління предків: 2048 предків

Всього за останні 11 попередніх поколінь потрібно 4094 предки, і все це приблизно за 300 років до того, як ми з вами народилися!

Дивовижно! Ось і подумайте. Скільки різних характерів і скільки різних доль було в роду? І якась мікронна частинка їх живе в нашому організмі, а не було б когось одного з них і нас би не було, були б інші, але — не ми. От що значить рід. Це наше глибоке коріння, яке тримає нас на цій землі. І всіх їх нам треба шанувати, бо ми від них пішли і сьогодні живемо, бачимо світ, радіємо життю, усміхаємось сонечку. Раніше люди дуже дорожили своїм родом, оформляли родовідну книгу, пам’ятали щонайменше сім поколінь свого роду і цим дуже пишалися, а особливо, як в роду були знатні люди, мудреці свого часу. І, мабуть, кожному з вас було б цікаво зазирнути в минуле, щоб познайомитись зі своїми найближчими і далекими родичами, дізнатись історію свого роду. Тому поки вам є у кого спитатися, навіть побачити і порозмовляти зі своїми родичами, то починайте писати своє родове дерево. Це дуже захоплююча справа і вона того варта, щоб дізнатися про свій далекий рід, ким хто був, про що мріяв, що робив… Адже це зародження життя кожного з тих, хто сьогодні живе на цій Землі. Тому кожному з нас є про що згадати, є над чим замислитись. І згадати свій рід без догани, без осуду, бо кожне покоління жило у свій історичний період часу, в свою неповторну добу, про яку ми зовсім мало знаємо. Яке в них було життя, про що вони розмовляли, з якими людьми спілкувалися, про що мріяли? Звичайно, у них були різні погляди, може інші вірування, різні смаки, зовсім інше життя. Тому і згадувати їх треба без догани, без осуду, бо вони жили зовсім не так, як ми сьогодні. Але завдяки їм ми живемо сьогодні зовсім іншими, мудрими, прогресивними, знаючими, не такими, як вони були колись, і живемо у свій прогресивний і дуже гарний час, але так, як і наші предки, ми мріємо, любимо, сподіваємось, стараємось і працюємо, страждаємо і співаємо, дивуємось і захоплюємось… І так, як і вони, колись ви, молоді, народите своїх дітей і продовжите історію свого славного роду. Тому і дерево свого роду дуже важливо описати не тільки для себе, але й для своїх дітей, щоб вони були продовжувачами роду. Час летить надто швидко, тому його не можна марнувати, а треба вчитись, працювати і прагнути досягти вершин, щоб наші нащадки могли гордитися всіма нами.

Нічого вічного нема

Роки минають і летять віки,
Міняються століття і епохи.
З хлоп’ят малих стають чоловіки,
І змінюється світ увесь потрохи.
І те усе, що років сто було,
Здається зараз просто нереальне.
Хоч там лишилось пращурів тепло,
Все радісне та світле, і печальне…
І в тих роках любили і росли,
І квітку щастя, як і ми шукали…
Там люди теж щасливими були
І за свою країну воювали…
Там теж свої робили відкриття,
Хоч того, що ми маємо, не мали.
Але любили волю і життя
І так, як ми, і мріяли, й страждали…
А зараз ми в достатку і в теплі,
І ситі всі, й живемо цікавіше.
Та не цінуємо, що йде нам від землі,
Працюєм менше, а живемо ліпше.
І думаєм, що буде так завжди.
Та вічного нічого не буває.
І поки дужі, гарні й молоді,
Не хочем й знати, що усе минає.
Тому не цінимо, що нам діди дали:
Ні мудрості, ані землі, ні волі…
Як квіти польові, що одцвіли
Й розсіяли зерно в чужому полі.

А цінувати треба все: і свій рід, і свою Землю, країну-Україну, де ми народилися і живемо, і свою сім’ю, з якої ми летимо на життєві шляхи. І особливо треба зважати на такі слова, що «не тваринне животіння» наслідувати, не безлике і даремне життя вести, а прагнути висот, на які тільки здатна людина. А кожен з вас має великі задатки, потужний потенціал, свої здібності і талант, які вам могли передати ті предки, які живуть в вас. А що то таке «тваринне животіння»? Як ви розумієте і уявляєте таке життя? (Відповіді-роздуми учнів).

Є люди, які живуть ніби поза суспільством, наче тварини… Вони не працюють, не навчаються, ведуть аморальний спосіб життя, у них немає мрій і мети, їх не цікавить нічого, повна байдужість до людей, до себе, аби день до вечора, аби набити будь-чим шлунок, щоб не вмерти з голоду або прийняти дозу, щоб не крутило і не ламало, та передрімати… Ось усе це: п’янство, неробство, лінь, безпринципність, бездіяльність, злість, бажання поживитися за чужий рахунок, агресивність — все це і є тваринне животіння. Не життя, а животіння, бо людина уподібнюється до тварини. І вже нічого людського у неї немає, на жаль. Ви можете навести приклад такого життя? Подумайте, чи симпатичні ці люди вам, чи хотіли б ви бути на їхньому місці? (Відповіді учнів). Так, і люди, і тварини дуже схожі, бо це біологічні творіння, тож усім людям і всім тваринам хочеться задовольнити в першу чергу свої фізіологічні потреби, природні інстинкти, але людина тим і відрізняється від тварини, що вона вміє мислити, думати, передбачати, творити, мріяти і досягати своєї мети, вона може планувати своє життя, вона розуміє, що можна робити, а що ні. Вона живе в людському суспільстві і повинна дотримуватись тих правил і законів, які є в цьому суспільстві. Але, коли людина втрачає здатність себе контролювати, здатність планувати, переборювати себе, мріяти і йти до своєї мети, то перетворюється на тварину. Хто не погоджується з цією думкою?

То що ж, все-таки, головне в житті? Що є таке без чого людина не може обійтися? (Відповіді учнів). Лише знання й звитяга варті шани. Як ви вважаєте, чому ставка робиться на знання? (Відповіді учнів).

Знання — це розширення пізнавального простору, вміння орієнтуватися у важливих наукових і в життєвих питаннях, вміння організуватися, це показник розуму, мудрості, вміння вирішувати складні питання. Отже, вибір падає на знання, бо з розумним краще згубити, як з дурнем знайти, каже народна мудрість. Розум — це сила, яка надає людині впевненості, рішучості і відваги. Знання — це найлегша ноша, її за спиною не носити, знання завжди з тобою і в будь-який момент стануть у пригоді. Тому змолоду треба взяти на озброєння бажання вчитися, вдосконалюватися, набувати постійно нових знань.

А що таке звитяга? (Пояснюють учні). Звитяга — це перемога, мужність, сміливість, досягнення успіхів, це перемога і над собою, над своєю лінню, нерішучістю, здолання своєї негативної енергетики і знайдення свого правильного земного шляху. А для чого вона людині? Щоб навчитися себе перемагати в першу чергу і вміти відстояти свою землю, захистити рідний край від ворогів та уміти захистити себе, свої інтереси.

От у цьому невеличкому вислові закладений величезний зміст, суть людського життя. І це треба запам’ятати та час від часу повертатися і згадувати, контролювати себе та ставити собі запитання: «А чи так я живу?»

Згадайте рід ваш славний, без догани,
і те, що не тваринне животіння,
а лиш знання й звитяга варті шани

Данте Аліґ’єрі «Божественна комедія. Пекло». З італійської переклав Максим Стріха.

Ці слова були написані Данте Аліг’єрі в дуже далекі часи. Данте Аліг’єрі (1265—1321) — видатний італійський поет доби відродження. Пролетіли століття, промайнули епохи, а мудрі слова залишилися жити в віках і дійшли до нас, та не втратили своєї актуальності і сьогодні. Вони всіх нас вчать бути мудрими і людяними, жити праведно і чесно, вчитись, здобувати знання, завжди цінувати розум та мудрість і бути людиною.

Усе вертає

Що робиш ти, до тебе й повернеться:
Добро чи зло, зневага чи тепло,
Як бумеранг. Це тільки лиш здається,
Що все безслідно кануло, пішло…
Але насправді, все назад вертає,
Хоч в іншій формі, але все одно.
Добро людину добру розшукає,
А зло затягне злющого на дно.
Хоч не відразу, та обов’язково,
У час потрібний все до всіх прийде.
Комусь всміхнеться щастя веселково,
А зло когось зі світу все ж зведе.
Закон життя! І тут не відвернешся,
Бо й дати хабаря нема кому.
І не задобриш вже, хоч як прогнешся,
А зло затягне люто у пітьму.
Тому, як робиш добре, то не кайся,
А від душі добро у світ неси.
А робиш зло, на зло і сподівайся
І кулаком зухвало не тряси.

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна