Милосердя, доброта
Бесіда для учнів початкової школи про доброту
Мета: Розширити поняття про милосердя, добре і співчутливе ставлення до інших. Вчити учнів проявляти доброту, співчуття, турботу про інших. Розвивати почуття відповідальності за свої вчинки і викликати бажання робити добро людям.
Матеріал для роботи. Білі паперові кружечки, олівці, дзеркальце для кожного учня. Прислів’я про доброту, милосердя.
Який чарівний, дивовижний світ!
І ми на цій планеті — люди.
Учись добро творити з юних літ,
Тоді й тобі самому добре буде.
Засяє іскра у людських очах,
Як серденько її тепло відчує.
І відійде тривога, зникне страх,
І світла радість заструмує.
Й твоя душа від цього оживе,
Дзвіночком радісно задзвонить.
І доброта до тебе попливе,
Від зла і лиха оборонить.
Вчитель. Діти, як ви розумієте слово милосердя, доброчинність? (Відповіді учнів). Так, милосердя — це привітне, добре ставлення до когось, вияв жалості, любові, тобто мати миле серце. Доброчинність — це надання допомоги (переважно матеріальної) бідним людям, турбота про них, тобто чинити добро. Кожна людина має різні почуття, це те, що живе в її душі, в її серці — це любов і жалість, доброта і ласка, радість і щастя — все це хороші почуття. А ще буває, що в серці людини поселяється зло, заздрість, зажерливість, лінь — це негативні і дуже погані почуття, з якими треба боротися і викорінювати зі своєї душі, тому що вони приносять біду для людини, руйнують її душу. І хоч ці всі почуття добрі і погані заховані далеко в душі , їх відразу і розгледіти не можна, та все ж добру людину видно відразу по її поведінці і, навіть, по її очах. А скажіть, будь ласка, як розрізнити добру людину і злу? (Відповіді учнів). Так, діти, у доброї людини очі випромінюють тепло, радість, співчуття і це видно, бо очі світяться. Добра людина поводить себе відповідно: гарно, чемно, не проявляє агресії по відношенню до інших, не б’ється, не вживає поганих слів, не заважає, тому що розуміє людей і зважає на їх настрій, потреби. І погані почуття в людини проявляються в очах і поведінці, навіть у виразі обличчя, в її міміці. А зараз ми з вами проведемо такий експеримент. Візьміть кружечки, які лежать у вас на партах і намалюйте свій вираз обличчя, коли ви буваєте добрі, веселі, радісні, а коли злі, сердиті, погані... Для цього подивіться у дзеркальце, яке теж лежить на парті. (Діти малюють вираз обличчя. Після цього вчитель збирає і кріпить до дошки з одного боку позитив, а з другого — негатив).
Роздивіться, діти, ці малюнки, що ви намалювали. Де кращі личка? Які почуття вони виражають? На які приємніше дивитися? Які вам більше подобаються? (Відповіді учнів). Ось бачите, сподобались ті, на яких зображена доброта, усмішка, любов, щирість, а інші — ні. Ось як одна лише міміка робить вас привабливими або ні. А почуття — це набагато більше. Почуття наштовхують людину на відповідні вчинки, а вчинки бувають або добрими або поганими. Діти, на які вчинки може наштовхнути злість? (Відповіді учнів). А на які вчинки наштовхне ненависть, образа? (Відповіді учнів). А як у вашому серденьку любов, ласка, доброта, то що тоді хочеться робити? (Відповіді учнів). От, бачите, ви й самі вже знаєте, як важливо бути добрим, любити людей, добре ставитись до тваринок, та й увесь білий світ любити, берегти і себе поважати у цьому світі. А що це означає «поважати себе»? Як ви це розумієте? (Відповіді учнів). Людина, яка поважає себе, ніколи не опуститься до поганих слів, до бійки, образ, погроз, кличок, якими часто діти оперують... Вона буде поводити себе достойно, як і належить людині гордій і незалежній. Хоч і в душі їй буде боляче, неприємно, гірко, але мудра людина цього не покаже, бо вона вміє прощати, може бути вищою за обставини, які склалися, вона не опуститься до рівня тих, хто її ображає. В цьому і є повага до себе — вміти себе любити, бути вищою від рівня кривдника. Адже той, хто кривдить іншого, він не поважає себе, а це означає, що й інші його поважати також не будуть. Хоч, може, будуть боятися, а боягузи принижуватимуться перед таким, та ніколи він не викличе поваги і любові з боку інших людей. Вчитися поважати себе треба змалку, завжди мати свою думку і відстоювати її, а не йти на повідку у сильніших авторитетів, робити правильні висновки з обставин, які склалися, дотримуватись даного слова, а основне — наповнити своє серце любов’ю, милосердям, повагою до людей, добротою. І хоч це не станеться за один день, та все ж варто виховувати в собі ці красиві і благородні почуття.
1 учень.
У світі завжди протилежності є:
Хороший — поганий, є добрий і злий.
Та кожен життя проживає своє,
Як вміє. А ти в цьому світі який?
Ти радість даруєш, добро в світ несеш?
Та щиро й сердечно в біді співчуваєш?
Чи, може, з гординею в світі ідеш
Та зла своїм рідним та близьким бажаєш?
2 учень.
Ти, може, привітний і добрий з людьми,
Усмішку, як сонечко людям даруєш?
У світ для добра всі приходимо ми,
Можливо і ти добротою дивуєш?
Чи зло заподіяти всім норовиш:
Украсти, збрехати, образити можеш?
І з демоном зла ти по світу летиш...
Затям — так робити негоже!
3 учень.
Бо зло до серденька притягує зло,
Сім бід за собою людині приводить.
Не видумка це, а так завжди було.
Усім чорна сила в житті дуже шкодить.
Бо наслідки просто жахливі несе.
Загрожує бідами, карою висне.
То ж добре подумай і зважуй усе,
Чи варто в собі нести зло ненависне?
4 учень.
Чи сонячне світло носити в душі
І радість та щастя усім дарувати.
Тому ти добро всім робити спіши —
Ти кращого, світлого, вищого вартий!
Вчитель. Звичайно, дуже нелегко буває дитині заставити себе робити щось добре, коли вона добро, любов, ласку бачила так рідко... Але немає такої людини, яка б не зуміла себе привчити до хорошого, якщо вона цього захоче. Отже, дуже важливо захотіти бути добрим, лагідним, люблячим. Важливо в ранньому дитинстві побачити перевагу добра над злом, любові над ненавистю... Для цього і виховують дитину вдома і в школі, вчать її поважати людей, співчувати їм, допомагати в біді, вчать бути добрими, ввічливими, привітними. Все це складові хорошої і правильної поведінки, яка відповідає нормам людського суспільства. А всі ж ми живемо ж у такому суспільстві, без якого і дня б не могли прожити самі по собі, тому й треба дотримуватись тих норм поведінки, які вимагає воно. А наше суспільство вимагає від кожної людити бути добрим, людяним, доброзичливим, милосердним, щирим, щедрим, сердечним, роботящим, Одним словом — людяним, красивим і чистим душею.
1 учень.
Краса людської душі — доброта
Освітлює дивним промінням людину.
Відому ця істина й дуже проста —
Добро накопичуй у серці невпинно!
Від сонця візьми промінець доброти
В долоньки свої — хай в них сонечко буде.
З любов’ю і ласкою в серці рости
І хай доброта розцвітає повсюди.
Найкращі у серці плекай почуття,
Щоб щирість і щедрість у ньому дзвеніла.
І людям даруй усміх свій, співчуття,
Бо в цьому — велика є сила!
2 учень.
Добро творити вчитель нас навчає,
Добру удома тато й мама вчить.
З глибин вікві народ наш помічає,
Що доброму на світі добре жить.
Бо в нього серце світле і чудове,
Воно дарує радість і тепло.
І кожну мить допомогти готове,
Щоб всін на світі затишно було.
3 учень.
Щоб ласку, щирість і любов відчули
Й купались в світлі щастя й доброти.
Щоб всі цю істину, як Божий день, збагнули
І доброту уміли в світ нести.
Бо всім приємно, щоб його любили
І приголубили, й розраду принесли.
Й слова найкращі часто говорили
І щоб у мирі завжди всі жили.
4 учень.
Це так природно і усім потрібно,
Тому і ти у світ добро неси.
Нехай вона дзвенить у серці срібно,
Щоб стало більше щастя і краси.
Вчитель. Отже, діти, що ви зрозуміли з сьогоднішньої бесіди, які висновки зробили? (Відповіді учнів). Бути добрим, людяним, сердечним, милосердним — це завжди актуально і модно. В усі часи добру людину поважали, прислухалися до її порад, до її слів. Про це в народі так багато є прислів’їв! А хто мені скаже прислів’я про доброту? (Добре роби, добре буде й тобі. Хто добре серце має, той усе здолає. Доброму завжди добре. Добре слово мур пробиває, а погане нічого не здолає. Людина красна не словами, а своїми ділами. Усмішка нікому не шкодить. Те дороге, що нелегко вдається. Хто рано підводиться, за тим і діло водиться. Коли щось робиш, думай про наслідки. З самого початку думай, яким буде кінець. Не завжди кажи те, що знаєш, але завжди знай, що кажеш. Хочеш інших повчати, сам будь бездоганний).
Учень.
Милосердний — серцю милий,
Співчувати вміє.
Він привітний, незлобивий,
Словом душу гріє.
Вміє весело сміятись,
Гнів і сум здолає.
Для людей він звик старатись —
Добру вдачу має.
Учениця. Ділом людям допоможе,
Скаже добре слово.
Добре все зробити може —
Він на це готовий.
Благородний, дивовижний,
Має добру вдачу.
Чесний, вірний, світлий, ніжний —
Вас такими бачу!
Вчитель. А тепер слід зробити висновки з усього, про що ми вели бесіду. Отож, скажіть, діти, якими треба бути в цьому житті? Як поводитись з людьми? Чому ми повинні нести в серці доброту? Що таке благодійність? Чому в своєму серденьку люди повинні плекати любов до ближнього?