Тиждень холоднючої зими
Ранкове спілкування вчителя з учнями у початковій школі
В класі тихенько лине гарна музика.
Вчитель.
Хай музика нам серце зігріває,
Хай душу гріє всім людська любов.
Хоч надворі метелиця гуляє,
А ми веселі і щасливі знов.
Любов дарує радість, надихає
Й замерзнути нікому не дає.
Вона в душі ясним вогнем палає,
То ж дякуєм, любове, що ти є!
Доброго здоров’я, доброго ранку, любі діти. Надворі сьогодні така холоднеча, мороз і завія навкруги, аж дерева стогнуть від холоду. А ми прийшли на ранкову зустріч і це не випадково! Бо коли така холоднеча, то людям хочеться побути разом, щоб зігрітися не тільки в теплому приміщенні, а й відчути людське тепло від сказаного щирого слова, від лагідної посмішки, від дотику чиєїсь руки. Тому сьогодні ми всі сядемо на маленькі лавочки тісненько притиснемось один до одного, щоб було тепло, і візьмімося за руки. А чиї руки холодні, давайте їх зігрівати. Я покажу, як це робиться.
А тепер пора потанцювати, щоб холод з ніг своїх прогнати!
Діти і вчитель під музику танцюють.
Зігріли руки один одному уміло,
Пора і до навчання приступати!
То ж будем братись за роботу сміло,
Рішати приклади, читати і писати.
Прогнали холод, тепло стало в класі —
Любов лишилась поміж нами жити.
Тепер навчання й праця в нас на часі.
Все буде добре! Я люблю вас, діти!
Вчитель підходить до кожної дитини і бере її ручки в свої, потирає, зігріває їх диханням, говорячи при цьому теплі слова кожній дитині. Діти і собі беруть руки то одного, то другого і гріють їх у своїх долоньках. В класі створюється атмосфера довіри, тепла, відчуття родини.
Слова кожній дитині різні, наприклад: зігріваю твої ручки, щоб тепленькі були; щоб гарно писати, треба теплі ручки мати; які твої ручки маленькі і холодненькі; грію ручки, потираю, холод з ручок виганяю; а твої ручки тепленькі, мороз тебе не дістав; потру твої ручки, холод з них вижену; не пустимо холоднечу до твоїх ручок; дихну на ручки і холод втече; ручки потираю і любов у них вкладаю…