Природа жива
Виховне заняття для дітей на тему «Розвиток спостережливості у дітей»
Тема: Природа жива, вона звучить, уміє розмовляти.
Мета: Формувати вміння спостерігати за природою, прислухатись до її звуків, бути допитливим.
Матеріали до заняття: Вірші, звуки природи, спів пташок, шум вітру, спів струмочка, шум дощу.
Вчитель. Сьогодні ми з вами, діти, прислухаємося до природи, адже у ній є різноманітні звуки, це тому, що природа жива, вона уміє по-своєму розмовляти, співати, шепотіти, кричати, шуміти… А які ви звуки розрізняєте, що вас дивує в природі? (Відповіді учнів). Що ще може видавати звуки крім птахів, жучків, комах, звірів? (Відповіді учнів). А якщо ви не бачите пташку, а тільки чуєте її спів, ви можете її впізнати по голосу? (Відповіді учнів). Звуки може видавати все: і вода, і вітер, і хмара, і листочки на дереві, і трава… Це тому, що природа жива. Ось давайте послухаємо звуки природи. (Діти слухають весняний ліс, спів пташок, дзвін струмочка, крики звірів… За вибором учителя). А давайте зараз сядемо дуже тихо і прислухаємося до звуків, які в нас за вікном. (Діти слухають звуки, що долинають з двору, потім розказують, що почули).
Вчитель.
Приємно як, коли співає пташка
Між квітами у полі чи в саду.
Дзвенить чарівно у траві комашка,
Як по вузькій стежинці я іду.
Учень.
А як казково вітерець співає
Поміж дерев у лісі чи в гаю!
І соловей до ночі не вгаває…
І кожен має пісеньку свою!»
Учениця.
Дзюрчить струмочок, що з гори збігає,
Джерельце щось воркоче з-під пенька.
Ось джміль гуде, а десь луна гукає…
Цвіркоче коник в квітах край ставка…
Учень.
Шепоче листя щось поміж собою,
Воркоче дуб берізці про своє…
Верба зітхає тихо над рікою,
А журавель з криниці воду п’є…
Учениця.
А десь далеко в небі грім гуркоче
І хвилька ось об берег плюскотить.
Сорока і собі про щось стрекоче,
В задумі тихій глухо ліс шумить.
Вчитель.
Усе в природі власний голос має,
Усе казкові звуки видає:
Воркоче, крекче, стогне і співає,
У всіх своя, окрема пісня є.
А ви чули, як гуркоче грім? (Відповіді учнів). А як плющить дощ або шумить град? (Відповіді учнів). Ось давайте послухаємо як звучать громи і йдуть проливні дощі… (Діти слухають звуки стихії). Скажіть, будь ласка, а якби враз пропали всі звуки, що б тоді було, як ви думаєте? (Відповіді учнів). Якби пропали звуки природи, людина б дуже збідніла, бо не могла б чути цю звичну для нас красу — співу пташок, шум вітру, плюскіт дощу.
Учень.
Яке це щастя, коли можеш чути
Свист вітру в полі, соловейка спів,
І можеш всю красу земну збагнути,
Всі звуки, що летять з полів, лісів.
Це спів Землі, симфонія Природи,
Висока музика, велична і жива.
Це музика любові і свободи,
То ж і не треба мова та слова,
Лиш щирі звуки, світлі і ліричні,
В них почуття, гармонія душі.
Летять увись таємні і ліричні…
В природі їх послухати спіши.
Учениця.
Не в кожну пору року це буває,
Лише тоді, коли весна в цвіту.
Усе звучить, все виграє, співає…
Не пропусти цю пору золоту!
Хоч влітку, восени й зимою
Природа мудра грає, не мовчить.
Ба, навіть і холодною порою
Вона про щось співає і звучить.
Вчитель. А зараз подивимося відео і послухаємо весняні звуки природи. (Діти дивляться і слухають). А ось подивимося ще одне відео, коли розігралася гроза. Прислухайтесь, будь ласка, до цих звуків. (Діти дивляться відео і слухають звуки природи). Який настрій і почуття викликають ці звуки у вас? (Відповіді учнів). А ось про ці звуки нам вірш розкаже…
Учень.
Вітер виє, завиває,
Дощик цілий день плющить.
Поміж хмарами блискає,
В чорнім небі грім гримить.
Град посипався із хмари,
Ніби вся вода кипить.
Чути скрізь глухі удари
І сердито дуб шумить.
Небо грізно нависає,
Дощ у шибку стукотить.
Вітер між гіллям ганяє,
То ридає, то свистить.
Вчитель. А от влітку, коли спека, то які тоді звуки чути в природі, згадайте (Діти згадують і відповідають). Тоді звуків мало, бо дуже жарко і вся природа, ніби завмирає під палючим сонечком. Ось про це послухаємо вірш.
Учениця.
От коли жара та спека,
Звуків меншає тоді.
Чути лише, як здалека,
Хтось плюскочеться в воді.
Вся природа затихає
І буває так завжди.
І лише верба зітхає,
Нахилившись до води.
У кожнісінькім куточку
Дуже мало що звучить.
Все сховалось в холодочку
І тихесенько мовчить.
Лиш бджола пилок збирає
З квітів, що цвітуть весь день.
Ледь біднесенька злітає,
Їй тепер не до пісень…
Вчитель. Ось така природа нашої Землі — чарівна, казкова і дивовижна. Лише прислухайтесь до її звуків і ви відкриєте для себе дивовижні чудеса, бо Земля повідомляє людину про все: про зміни в погоді, про землетруси і урагани, про виверження вулканів і зсуви з гір, про обвали в горах, про стихійні лиха… Тому людина повинна вчитися чути звуки Землі, правильно їх розпізнавати, щоб захистити себе від стихійних бід. А ще людина повинна вміти відчувати красу цих звуків і насолоджуватись їхньою неповторністю, адже земля уміє співати, вона віддає людям все найкраще, бо вона жива. Тому Землю треба любити і берегти, вміти насолоджуватись її надзвичайною красою.