До дня писемності
Виховне заняття з розвитку мовлення для дітей
Бесіда про мову для молодших школярів

Учитель.

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про силу рідного слова. Всім людям на Землі дана різна мова для спілкування, для вираження своїх почуттів, захоплень, емоцій, повідомлень. Та й усе живе у природі вміє спілкуватися між собою: хтось рухами, танцями, співами, звуками, криками, дотиками… Навіть нежива природа видає певні звуки, за якими її можна впізнати. От прислухайтесь до голосу природи (Вчитель вмикає запис звуків: джерельця, струмочка, шум моря, лісу… А діти впізнають за звуками, що це). Що ви почули, діти? (Відповіді учнів). А тепер послухайте звуки живої природи. (Вмикає запис співу пташок, тварин…) Кого ви впізнали? (Відповіді учнів). Отже, на нашій Землі все звучить, співає, розмовляє, все видає звуки. А от людина може спілкуватися мовою, словами, інтонацією а також дотиком, рухами, танцями і музикою… От ми зараз і розберемось, як можна спілкуватися без слів, а лише мімікою і рухами. (Діти розігрують сценку. Хлопчик подає іншому яблуко. А той не хоче його й мотає головою, показує рукою, кривиться. Хлопчик подає яблуко дівчинці. Та радіє, усміхається, показує задоволення на обличчі, радість). А які почуття дотиком можна виразити? (Відповіді учнів). Можна виразити любов, ласку, прихильність, дружнє ставлення до людей і т.д. (Наводять приклади: мама пригортає дитину з любов’ю, гладить по голівці з ласкою, потискає хлопчик руку другові — це дружні стосунки, постукує рукою по плечу це прихильність і т.д.) А от у танцях теж люди можуть висловлювати різні почуття. (Діти дивляться відео з фрагментами танців і висловлюють свою думку). А зараз послухаємо музику і подумайте, які почуття закладені в ній. (Діти слухають музичні фрагменти і висловлюють свої думки).

У людей є мова, у кожного народу своя — гарна, неповторна, жива, притаманна лише йому, його темпераменту, характеру, звичкам, поглядам... По мові можна відразу впізнати до якого народу, до якої національності належить людина. Ось послухайте фрагменти розмов і визначте, хто тут вів розмову. (Діти слухають короткі фрагменти розмов німців, поляків, росіян, українців, англійців… І визначають національність людей). (Відповіді учнів). От бачите, діти, ви відразу відгадали людей за національністю за фрагментом їхньої розмови. Тому мова — це дуже важливо. По мові ми дізнаємося хто ця людина, з якого вона народу, з якої країни. Кожен народ любить і дуже оберігає свою рідну мову, розмовляє нею завжди і всюди, а найбільше у своїй країні, хоч може вільно розмовляти й іншими мовами, але рідна мова для кожного — це святе! Так як і своя Батьківщина, рідні мама і тато. Бо поки є мова — є народ, є його культура, традиції, пісні, прислів’я і приказки, казки і легенди, бувальщини і гумор, є його національна цілісність і є його воля та незалежність. А забери в людей мову і нема вже народу, нема в нього вже нічого. Тому, коли вороги хочуть забрати землю, територію у народу, який на ній живе, то спочатку вони позбавляють його рідної мови, а насаджують свою, знаючи, що коли народ позбавити рідної мови, то це вже не народ, а просто якісь там люди без національності і всього свого рідного, і з ним можна робити, що завгодно. Так було і в нас, в Україні. Нам віками нав’язували свою мову ті, хто хотів заволодіти нашою державою: росіяни, поляки, угорці і т.д. І сьогодні прагнуть позбавити нас рідної української мови, а нав’язати російську. Але ми — українці, вільний і незалежний народ, тому треба боротися за свою рідну мову, за свою волю, за незалежність і відстоювати мову, культуру, традиції, пісні... Бо поки ми розмовляємо своєю рідною українською мовою — ми українці, у нас є наш край Україна. То ж сьогодні ми поговоримо про нашу українську мову, мелодійну й красиву, ніжну і багату, чарівну і веселкову, нашу рідну, солов’їну, українську мову.

Учень.

Учениця.

Учень.

Учениця.

Учитель. От як можна гарно описати українською мовою все у природі, бо в нашій мові є дуже багато слів! Ось навіть цих величних птахів восени наш народ називає журавлями, бо вони сумно курличуть, наче журяться, що доводиться покидати рідні гніздечка, а от весною їх люди називають веселиками, бо вони нам несуть радість пробудження в природі і весело курличуть над рідною землею! Мабуть від краси самої природи нашого краю така чарівна українська мова, ніжна і пісенна, світла і промениста.

Учень.

Учениця.

Учень.

Учитель. Кажуть люди, що іноземну мову можна вивчити і за короткий термін, а от свою рідну треба вчити все життя. А воно справді так, бо скільки нею розмовляєш, скільки вчиш, а щоразу з’являється якесь нове слово, яке відкриває нову цікаву грань, веде тебе в глибину віків і дарує новий зміст. Мову завжди цікаво вчити, бо вона жива, йде в ногу з життям, доповнюється новими словами і значеннями. А, головне, нею треба дуже гарно і правильно розмовляти, не вживати поширених суржиків та лайливих слів, які не додають нікому розуму і мудрості. Тому треба слідкувати за чистотою мови і зважати на те, що слово — не ніж, але ранить глибше і залишає незагойні рани в людській душі. Недаремно в народі кажуть: «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш». Тому треба добре думати, як, де, коли і що сказати. Отже, треба вчитися правильно розмовляти.

Учень. Велика сила рідного слова, дивовижна сила рідної мови… Ця сила може повернути людину до життя, може підносити її в недосяжні висоти, дати їй натхнення, волю, радість та щастя. Тому рідну мову треба берегти, любити, вчити і знати, бо рідна мова, як і рідна мати, як рідна Вітчизна — у світі одна.

Учениця. Любімо свій край всім серцем і душею, розмовляймо українською мовою, несімо у світ свою культуру, пісню і танець, українські традиції і солов’їну мову, свій чарівний вишитий рушник і дивовижно гарну вишиванку, якою захоплюються люди по всьому світу. А головне, вишукано спілкуймося рідною українською мовою! Слава Україні!

Всі діти. Героям слава!

Вчитель може використати в бесіді пісні про Україну і про мову на власний розсуд.