До мови — серцем пригорнись
Виховне заняття з розвитку мовлення для дітей
Бесіда про мову для школярів

Мета: Вчити учнів правильно розмовляти рідною мовою, збагачувати словниковий запас. Розвивати вміння правильно висловлювати свої думки, навички думати українською мовою і вміння добирати точні слова для висловлювання. Виховувати любов до рідної української мови як до державної, почуття патріотизму.

Матеріал для бесіди: Ручки, папір, кольорові олівці, картини природи рідного краю, карта України.

Учень.

На луг весняний схожа рідна мова.
Іде, заквітчана квітками, як в вінку.
Вона чарівна, дивна, світанкова,
Послухай серцем мову гомінку...

Вона звучить і лагідно, й пісенно
Та кольором і звуком виграє.
Із вуст борців у світ летить натхненно
І стільки в ній краси та сили є!

У ній звучить природа України,
Її традиції, минуле й майбуття.
Любов струмує радісно й дитинно.
У рідній мові — наше все життя.

Учениця.

Вона барвиста, чиста, веселкова
І милозвучна, світла, як весна.
На луг весняний схожа рідна мова
І найрідніша, мила нам вона.

На цілий світ — така одна-єдина,
Чарівна мова з ніжністю весни.
Ти рідну мову знай, бо ти — людина!
І гордо з нею йди у світ ясний!

Вчитель. Сьогодні, діти, ми з вами поговоримо про рідну мову, якою всі повинні розмовляти гарно і чітко. Адже мова — це засіб спілкування між людьми і не тільки... Мова — це вираження культури і знань людини, її патріотизму, мудрості, її поглядів і переконань, її приналежності до певної нації, народу, держави... От, що таке — мова. Заговорила людина і відразу чуєш, хто вона: італієць, грузин, француз, англієць, болгарин, поляк, чех або словак... Чуєш як вона висловлює свої думки, як багато різноманітних слів вживає у мові і відразу знаєш, що людина освічена, розумна, знаюча, мудра... Бачиш, як бережно, з якою ніжністю і любов’ю ставиться вона до рідної мови і бачиш — це справжній патріот своєї Батьківщини, свого народу... От, що таке — мова! У кожного народу вона своя. У вірмен — вірменська, португальців — португальська, в іспанців — іспанська, у грузинів — грузинська... А у нас, українців дуже гарна, співуча і ніжна — українська мова. Сама чарівна українська земля народила таку чудову і барвисту, багату мову. Варто придивитись до природи рідного краю, до ніжних сонячних світанків, до сивих туманів понад лугами, до веселкових барв лугів навесні, до квітучих садів і полів, щоб збагнути, що саме така мова повинна жити серед цієї незбагненної земної краси. А мова наша і справді багата, співуча, натхненна і світанкова... Нею можна про все розповісти, все повідомити, нею можна мріяти і малювати будь-які картини природи, бо на кожне явище, на кожне почуття є відповідні слова, та й не одне, а по декілька, щоб краще розкрити думки і мрії. Наша мова дуже гарна, багата, світла. Але її треба вчити, щоб добре нею розмовляти, щоб відчути серцем її красу і багатство, щоб зрозуміти її неповторність і ніжність, мелодійність і багатство кольорів. Це наша рідна українська мова, дана нам цією землею, цим світом, у якому нам випало щастя жити.

Учень.

Моя чарівна українська мова,
В ній стільки неповторних, дивних слів.
А слово пригорнулося до слова —
І гай зелений співом задзвенів.

І стежечки побігла тонка стрічка
Серед в’юнких зелених споришів.
Заплюскотить об берег тихо річка,
Здійметься в небо жайворонка спів.

Учениця.

А небо волошково засиніє
І засміється сонечко згори.
Бо рідна мова — все на світі вміє.
Ти вчи її і нею говори.

Бо як прихилиться до слова рідне слово,
Тоді стає казковим білий світ.
Тому вивчай свою чарівну мову
З дитинства вчи її, з маленьких літ.

Вчитель. Діти, то ж скажіть, будь ласка, для чого нам вчити свою рідну мову? (Відповіді учнів). Правильно, для того, щоб гарно нею розмовляти, щоб висловлювати свої думки чітко і точно, щоб виразити свої почуття, щоб бути освіченою грамотною людиною, щоб нами гордилася наша Україна, яку ми любимо, бо ми патріоти своєї держави, як і ті славні козаки, які колись жили в Україні і захищали свою землю, боронили її від ворогів, бо ми — українці, живемо на цій землі і наша рідна Батьківщина — Україна. Ми нащадки своїх батьків, дідів і прадідів, гордих і сміливих козаченьків, які народилися і жили тут, розмовляли своєю барвінковою мовою, боронили свою рідну землю, захищали дорогий серцю край, а зараз лежать у цій землі. Ми — українці, кому ж як не нам захищати свій край, говорити рідною українською мовою, яка стала державною, нести її у цей чарівний і дивовижний світ і гордитися нею, красивою, неповторною, чарівною українською мовою. Ми — патріоти. А мова — це ознака нації, держави. Загине мова — загине і сам народ. Хто рахуватися буде з юрбою, яка просто зватиметься населенням, але вже не народом?

Нашу рідну мову завжди придушували, забороняли нею говорити, вчити у школі. І ось тепер, погляньте, у багатьох великих містах України переважно звучить російська мова, хоч і російською її теж назвати важко, бо ж це справжнісінький російсько-український-нерозбери-який суржик. Дуже всім хотілося підкорити наш народ, заграбастати цю чарівну землю, а тому знищували найперше — мову народу, щоб легше було розправитись і з самим народом. А українці й були потрібні їм, як безмовні раби, батраки, які б мовчки працювали. Та наш народ волелюбний і стійкий, попри всі негаразди більшість людей, патріотів, свідомих українців не забули рідної мови, а зберегли її для нащадків, щоб вони так само любили волю і боролися за неї.

Учень.

Топтали мову і душили,
Щоб українець онімів.
Здавалось, не було вже й сили,
Ні пісні доброї, ні слів.

Скалічена, принишкла мова.
Всі думали, що це вже — крах...
Лиш пісня пташки світанкова
Її будила у серцях.

Учениця.

І мова ніжно розквітала,
Приходила у дивні сни.
І колискової співала
Із першим подихом весни.

Ні, наша мова не вмирала,
Вона боролася й жила.
Як Фенікс — завжди воскресала
І до людських сердець ішла.

Учень.

І ось вона — державна стала,
Чарівна мова з-поміж мов!
І барвами всіма заграла...
Ніхто цю мову не зборов!

Хоч знов перевертні з народу
Назад все хочуть повернуть,
У мови викрасти свободу
І перекрити світлу путь...

Учениця.

Народ поставить на коліна,
Щоб українець онімів.
Віддати в рабство Україну...
Хто ж ми без мови і без слів?

Учень.

Ніхто... Як згине рідна мова,
Безликі станем ми, авжеж?
Загине й нація чудова
І рідна Україна — теж...

Вчитель. А й справді так. І щоб цього не допустити, потрібно добре знати свою рідну мову, наполегливо її вчити і прихилитися до неї своїм чистим серденьком, тобто — полюбити її так, щоб ніхто у нас її не міг вирвати з нашої душі. А це не так легко, не так просто, тому що людей навколо багато, але патріотів мало. Деякі за гроші продадуть не тільки мову і свою Вітчизну, але й рідну матір. Є ще такі люди, які керуються лише тимчасовою вигодою, такі не стануть довго думати, вони ніколи і не були патріотами, тому й дозволяли плюндрувати свою землю, свою Вітчизну і власний народ. Це кучка зрадників і перевертнів, у яких у грудях замість серця — камінь. Чи ж можемо, діти, ми на них рівнятися, чи ж хочемо ми з вами бути рабами? (Відповіді учнів). Звичайно, ні! Ми любимо волю, ми любимо свою Батьківщину, рідну мову і славну народну пісню, якою багата наша земля. І повинні все робити для того, щоб серед інших мов у світі звучала і наша світла та чиста, мелодійна і багата українська мова. Тому наше завдання — вчити мову, щоб розмовляти правильно, щоб вона звучала всюди і щоб нею кожному хотілося говорити, щоб усім іноземцям кортіло її опанувати. Адже сьогодні багато українців розмовляє поганим суржиком, перевертає і викривляє слова, користується штампами з російської. А цього не можна допускати, тому що багатство нашої мови — невичерпне! Тільки не лінуйся, а вчи і звикай розмовляти гарно. Ось зараз ми попробуємо вслухатись в текст і зрозуміти, правильно побудоване речення чи ні, чи правильно вжиті слова у ньому. (Вчитель роздає групам учням карточки з реченнями, які вони повинні виправити. Групова робота учнів з карточками).

  • На вєточкє сидів соловей і весело співав веселу пісеньку. (На гілочці сидів соловейко і весело щебетав радісну пісеньку).
  • Я живу у великому городі, де є много школ, заводов, фабрик. (Я мешкаю (проживаю) у великому місті, де є багато шкіл, заводів, фабрик).
  • На празнику було багато воздушних шаріків, цвіточків, разноцвєтних лєнт. (На святі було багато повітряних кульок, квіточок, різнокольорових стрічок).
  • Ми розположились на берегу моря, де розположено кілька домов отдиха. (Ми розмістились на березі моря, де розташовані кілька будинків відпочинку).
  • У вихідні ми ходили на прогулку в парк і катались на качелях. (У вихідні дні ми ходили на прогулянку в парк і катались на гойдалках).
  • На синьом небі пропливали пушисті тучки. (На синьому небі пропливали пухнасті хмарки).

Діти зачитують речення,які виправили, вчитель виправляє помилки, якщо вони є.

Вчитель. Ось бачите, діти, як у простих реченнях може бути багато помилок. А такі помилки трапляються дуже часто і, якщо їх не виправляти, то люди звикають до такої засміченої мови і нею розмовляють. Тому треба прислухатись до правильної вимови і розмовляти гарно та правильно. А тепер я прочитаю вам кілька речень, а ви постарайтесь виправити і сказати — правильно. Як сказати правильно?

  • Нажми на тормоз, останови! (Натисни на гальма, зупинись!)
  • Автобус буде через пару хвилин. (Автобус буде через кілька хвилин).
  • Треба їхати почті час, а потім пройти пішком два квартала. (Потрібно їхати майже годину, а потім пройти пішки два квартали).
  • Яка вкусна хлібна корочка! (Яка смачна хлібна шкуринка (шкірочка).
  • Розкрийте книжку на нужній сторінкі. (Розгорніть книжку на потрібній сторінці).
  • Закрийте хворточку, бо сквозить! (Зачиніть кватирку, тому що протяг).
  • Мені повезло, бо не визвали до дошки. (Мені пощастило, тому що не викликали до дошки).
  • Шевеліть мозгами і переверніть сторінку. (Поміркуйте і перегорніть сторінку).
  • Мене лічить лікар, який приймає в лікарні по понеділкам і середам. (Мене лікує лікар, який веде прийом у лікарні в понеділок і в середу).

А тепер відгадайте загадку.
Між людьми вона тільки буває,
Окриляє, згуртовує їх.
Вміло хвалить, та часом карає,
А не раз викликає ще й сміх.

Ну, що це? (Відповіді учнів).

Правильно, діти, — це мова, тільки люди нею спілкуються, тільки між ними вона буває, лише люди можуть навчитися нею висловлюватись. А щоб вміло висловлювати власні думки, треба для цього добре оволодіти рідною мовою, щоб тебе зрозуміли і хотіли слухати. І не можна говорити що-небудь і як-небудь.

Слово старше, аніж гроші,
Та не всі слова хороші.
До уваги це бери
І лиш гарні говори!

Адже слово — не полова, а язик — не помело. Тому завжди сім раз одмір, а раз відріж, і скажи так, щоб було влучно, доступно і зрозуміло. У своїй мові старайтеся, діти, вживати крилаті вислови, народні прислів’я та приказки, щоб мова була багатою, насиченою, колоритною. І ні в якому разі не вживайте слів-паразитів, несловникових слів. Це дуже погано, адже від тих слів мова стає засміченою, страшною, яка, навіть, здоров’ю людини шкодить. Краса вашої мови залежить тільки від вас, від вашого старання. І щоб не було так, як в наступній розповіді хлопчика:

Учень.

Я дивився фільм про жах,
Здорово було там так!
Він того ногою — бах!
Потім всіх: трах-тах-тах-тах!
Той його об землю шмяк,
Охопив всіх переляк.
Прискакав , ну той, що гість,
Їх обох лобами — трісь.
Ті звалились на матрац,
Він підбіг, обох їх — клац!
Піх-пах, бум, та-ра-ра-рах.
Я скажу вам, це був — жах!

Вчитель. Весь жах не в самому фільмі, а в тому, як про це розказав хлопчик, адже зрозуміти його просто неможливо. А все тому, що дитина не вміє висловити свої почуття та емоції словами. А мову треба знати досконало, щоб почувати себе, як риба у воді. А для цього треба зрозуміти і запам’ятати на все життя, що ми — українці і мова наша — українська! Гордіться цим, діти, сьогодні, як гордилися наші давні предки і захищали свій край, свою родину, свою мову від ворогів у давні часи. То ж прихиліться усім серденьком до рідної мови, відчуйте її красу і неповторність, роздивіться її веселкові барви, багатство і своєрідність. Закохайтеся у її мелодійність, чарівність, як у казку. Це вона — наша рідна українська мова, для нас одна в усьому світі, як мати, як Вітчизна.

Прихиліться серденьком до мови
І її у серденько впустіть.
Патріотом будьте і чудово
З нею, рідною, у світі цім живіть.

Тому зробіть висновок і дайте відповіді на такі запитання:

  • Для чого людині потрібна мова?
  • Чому потрібно рідну мову знати?
  • Чому патріоти України відстоювали завжди українську мову?
  • Якою мовою розмовляли в минулі часи наші славні козаки?
  • Що треба робити для того, щоб мова кожного з вас була багатою і красивою?

Відповіді учнів.

Учень.

Хай кожен з вас, діточки, запам’ятає,
Від теплого слова і лід розмерзає.
Від доброго слова на серці світліє,
А рідне словечко дає нам надію.

Учениця.

А рідная мова пригорне, як мати,
То ж треба нам, діточки, мову вивчати,
Щоб в світі не бути чиїмись рабами,
В життя йти сміливо своїми стежками.

Учень.

Звучи, наша мово, над світом крилато,
Бо ти чарівна, барвінкова, багата!
Для нас, українців, найкраща, співоча,
Тебе будем вчити завзято й охоче.

Учениця.

І як козаки в давнину розмовляли
Та ворога з рідних земель проганяли,
Ми будемо приклад з героїв цих брати
І рідною мовою скрізь розмовляти.

Учень.

Щоб вся Україна змогла порадіти,
Що ми — патріоти, що ми — її діти!
Що є в нас Вітчизна свята і єдина,
Є гордість, є мова і є Україна!