Є заповіді в нашого народу
Життєві й мудрі для малих дітей,
Щоб мали добрі звичаї й свободу.
Стосуються вони й усіх людей.
Бо те, що змалку зрозуміють діти,
Піде за ними в їхнє майбуття.
Тоді вони по-правді будуть жити
І буде світлим й добрим в них життя.
Ці заповіти мудрі і чудові,
Для наших душ, щоб добрими були…
Як промінці від сонця світанкові,
Що темінь враз взяли і розсікли…
І стало світло й тепло, і чудово,
Бо ніч пішла і сонце розцвіло
Та барвами заграло веселково…
А темінь зникла і пропало зло.
Тому й прекрасно, усміхнись, засмійся
Й запам’ятай собі на все життя:
Нічого у житті своїм не бійся,
Твори добро завжди без каяття.
І не бреши, працюй і не лінуйся,
А родичів своїх не ображай.
Не гнівайся ніколи і не дуйся,
Словам чужинців ти не довіряй.
І ворогам прощати не годиться,
Й свого ніколи їм не віддавай.
А волю бережи, немов зіницю,
І на чуже добро не зазіхай!
Не будь рабом, в житті не прогинайся,
Сміливо в очі правду говори.
Ніколи із поганцями не знайся…
Іди вперед й завжди добро твори!