Є люди, ніби сонечка ясні,
Приємні, милі, здатні помагати.
Вони, в гіркі й холодні дні сумні,
Уміють завжди настрій піднімати.
Тож з ними легко і душа цвіте,
Вони для інших — подарунок долі.
Ці люди мають серце золоте,
Любов і добрість, прагнення до волі.
З людьми такими можна в гори йти,
Вони терплячі, мужні і надійні,
Тому старайся їх не підвести,
Вони у мудрості своїй постійні.
Життя в них може бути надскладне,
Та вміють всі вони життю радіти.
Стрічають радо сонечко ясне
І усміхаються, немов щасливі діти.
Бо вміють бачити красиве і просте,
Уміють слухати та можуть чути.
Тому і мають серце золоте,
Наповнене любов’ю і розкуте.
Ці люди, ніби сонечка ясні,
В їх поведінці — людяність основа
Та добрість, щирість в найскладніші дні.
Душа в них ніжна, чиста, світанкова.