На нашій Землі, на чарі́внім просторі,
Людей так багато, як зір в небесах.
Але всі далекі, насправді, як зорі,
Хоч в кожного світиться промінь в очах.
Бо ж є серед них і розумні, й красиві,
І добрі, і мудрі, надійні, швидкі,
Чарівні і світлі, приємні, щасливі,
Найкращі у світі, веселі й дзвінкі…
Та в нашім оточення є небагато
Людей, що в дорозі з тобою ідуть.
А добрі трапляються рідше, як свято,
Вони, ніби сонце, нам світло несуть
Й тепло віддають, щоб, як треба, зігріти,
Підтримають, скажуть хороші слова.
Без них в цьому світі так важко прожити,
Бо порожньо й сумно, як сонця нема…
Тому бережіть їх, любіть і шануйте,
І самі старайтеся сонцем світить.
Їх доля нам шле, а тому їх цінуйте,
Без добрих людей важко в світі прожить.