Є спогади, що серце зберігає,
Їх не зітреш, не згубиш на путі.
Там добрість і любов — це кожен знає,
І це найголовніше у житті.
Бо швидко все проходить і минає,
А доброта й любов — це назавжди.
Любов людину живить, окриляє,
А доброта відводить від біди.
Тому ці спогади лишаються довіку,
І люди їх проносить крізь буття.
Бо силу мають почуття велику,
Й лишаються у нас на все життя.
Тому наповніть душу добротою,
Промінням сонця, щоб життя цвіло.
Любов’ю серце збагатіть святою
І щоб воно її у світ несло…
Бо все в житті проходить, все минає,
А от любов і добрість — на віки!
Людина зріла це вже добре знає,
Й частенько поглядає на зірки.
Неначе їхня юнь туди гайнула,
Прадавні мрії, радощі й жалі…
Бо кожного любов не оминула,
А добрість пригортала у теплі.