Живе все сонцю і життю радіє,
І дощику, що випаде не раз.
Та вітрові, що іноді повіє,
Ясній веселці у ранковий час
І ніжному серпанку над рікою,
Й туману білому, що іноді встає.
І серце замилується красою,
Бо в цьому казка дивовижна є.
Усе це треба просто помічати
І бачити травичку у росі…
Частіше голову у небо піднімати,
Щоб дивуватися усій земній красі.
І всі свої проблеми відпустити,
Хай за водою вдаль усе пливе…
Красою насолоджуватись, жити.
Людина ж раз на цій Землі живе.