Який жорстокий світ й життя у ньому…
Страшна війна всім болю додала…
Жорстокість й смерть у світі осяйному,
Багато зради, ненависті й зла…
Навколо ж глянеш — ніби й радість, квіти,
Чарівне небо, розкіш і краса…
Усміхнені дорослі, поряд діти,
А на траві виблискує роса…
І теплий вітер листячко зриває,
Що вже пожовкло — осінь підійшла…
У верховітті музика лунає,
Ще так багато кольору й тепла…
А глянеш збоку… Інша геть картина,
Сирітство, втрати і печаль пливе…
Залякана, знедолена людина
Серед біди і мороку живе…
Контрастний світ… Хтось плаче, хтось сміється.
Солдат в окопі край цей береже…
На хвилі щастя хтось у світ несеться…
І це в один і той же час… Невже?
Скажіть мені, хіба таке буває,
Коли у нашім краю йде війна…
На полі бою хтось від ран страждає,
Когось чекає звісточка сумна,
А інший і не думає про горе,
У нього радість, щастя і тепло,
Краса та спокій, і чарівне море…
І так завжди… В усі віки було…
Комусь війна — це горе, біль і муки,
Терпкі страждання і сльоза гірка…
Постійний страх, печалі і розлуки…
Війна ця не далека, а близька…
А іншим ця війна — це лиш пригода,
Вона достаток й благо їм несе…
І в цьому й є уся людська природа,
Та в час біди спливає чорне все…