Зима холодна в вікна заглядає,
І білі стали в річки бережки.
Вітрець в усі щілини задуває,
А сніг ховає від людей стежки.
Зима хурделить, хоч не йди із хати,
Бо надворі і дує, і мете.
Та й снігу нанесло уже багато,
І холодно повсюди… А проте…
Зима і чарівні принади має,
Й краса своя в холодній стужі є.
Вона ж і на льоду нас розважає,
В ній є щось неповторне і своє…
Бо можна з гірки весело летіти
На саночках та й на ногах бува…
Зимі завжди усі радіють діти,
Бо в ній є казка чарівна й жива.
І я завжди метелиці радію,
І снігові, що легко опада…
І від краси чарівної світлію…
І хоч роки летять, та не біда!
Душа така ж, як і була раніше,
В ній для краси я місце зберегла.
Тепер лиш приглядаюся пильніше,
Щоб не забракло сонця і тепла.