Я не можу нічого змінити,
То ж приймаю усе, як є.
Треба ж якось у світі жити,
І відчути усе своє,
Та й побачити все, що буде:
І нездійснення власних мрій,
Й все, що кажуть про тебе люди,
І хоч падай, хоч ще постій…
І побачити крах надії,
І почути слова гіркі…
Пережити усі події
І нести почуття палкі
Попри все, через всі завади.
Бо душа вже така, як є…
Є любов в ній і є в ній вади,
Бо ж, як кажуть, усім своє.
І нічого не можу змінити,
Сил у мене нема. Та й все.
Просто мушу свій вік дожити.
Та й до фінішу час несе.