Надія Красоткіна

А—Я

І диво це лиш восени буває

Вже осінь і темніти рано стало,
Тепла поменшало і сиро надворі.
І дня самого якось дуже мало,
І сонця менше стало угорі.
А вечір враз приходить так скоренько,
Що й не зогледишся, а — темнота…
І охолола річка помаленьку,
Й краса навколо зовсім вже не та…
Бо все пожовкло і позолотіло,
Достигли яблука і груші у саду.
А вранці часом від туману біло,
Й холодні срібні роси до ладу…
А іноді й морозцем повіває,
Травичка срібно-білою стає…
І диво це лиш восени буває.
У кожну пору року щось своє.
А ніч прийде і крилечка розкриє,
Поринуть в темряву ліси й поля…
А чорне небо зорями розшиє,
В тривожних снах дріматиме Земля.