Ах, роки, роки… Швидко так спливають,
Хоч небеса, як і тоді, ясні…
А згадки ті, що по собі лишають,
Бувають різні: радісні й сумні…
Згадаєш раптом безтурботні роки,
Як вчився в школі і співав пісні.
В життя робив свої найперші кроки
Й душа була десь там, у вишині…
А романтично ж як, хоч і тривожно,
У дивосвіт барвистий ти летів.
В той час було і помилятись можна,
Бо йшло тепло до тебе від батьків.
Була підтримка й захист, ніжне слово,
І співчуття, розрада, доброта…
І думав ти — невдача випадкова.
І в усмішку складалися вуста.
Тоді було все легко, просто, ясно…
Життя, мов казка, ти відчув політ
І висоту набрав. І так прекрасно,
Й упевнено летів у білий світ.
Доводилось і падати, й вставати,
А часом так від розпачу пекло.
Була печаль і біль страшний утрати,
І відчував утрачене весло
На бистрині, коли так необхідно,
Його тримати, щоб не занесло…
Була рутина, що й кінця не видно,
І у польоті зрізане крило…
Всього було, та роки відлетіли
І ти відбувся, значить — переміг!
І дивовижно квіти шепотіли,
Як ти вертався зі своїх доріг
У тиху пристань, де тебе чекала
Твоя найкраща і свята земля.
Життя складне, його завжди нам мало…
І кожен з нас в житті, як немовля…