Які ж важкі сьогодні в нас дороги,
Повсюди горе, зло, біда і смерть...
Приліт ракет і мін, людські тривоги,
Тож болем ми наповнені ущерть.
У нас війна і це найбільше горе —
Свідомо ж люди цю біду вершать!
Розруха всюди, сліз і туги — море...
Ну, а ракети все летять, летять...
І гинуть у боях за волю діти,
Які охороняють рідний край.
Та скільки ж нам наругу цю терпіти?
О! Боже! Ворогів тих покарай!
За що вони прийшли нас убивати?
Чого вмирає український цвіт?
Всіх ворогів нам треба подолати,
Очистити від них весь білий світ.
І лиш тоді ми заживемо в мирі,
Здобудемо ми щастя й мир для всіх!
І буде жити радість у квартирі,
Й лунатиме дзвінкий дитячий сміх...