Як легко знищити усе,
Над чим ми довго працювали.
Час не спиняється, несе…
І вже нема того, що мали.
В стосунках вже нема краси,
В любові трепету немає…
І віршів стихли голоси,
Ніхто їх більше не читає,
Як на побачення іде,
Бо більше в серці їх немає.
І де романтика та, де?
Усе тихенько відмирає…
І кожен з нас сам по собі,
Побільшало до всіх зневаги.
Чи в радості, а чи в журбі.
Все ж телефон є для розваги.
А спілкування вже й нема,
Та й нащо треба спілкування?
Чи літо ще чи вже зима,
Нема часу для міркування…
Є інформація про все,
Аби лиш встигли проковтнути…
Час не спиняється, несе
І ми живем, щоб просто бути.