О, рідна мово, світла і велична!
Тебе забороняли на своїй землі…
Така у тебе доленька трагічна,
Ти не була ніколи у теплі.
Та ти моя, ти материнська мова,
Тебе нікому скривдити не дам!
Нестиму я по світу рідне слово
І не дозволю лютим ворогам
Радіти і торжествувати,
Що нас вони, мовляв, перемогли.
Бо поки мова є — не можна нас здолати,
Та й ми завжди нескорені були!
Віками вміли край свій боронити,
На рушникові друзям хліб несли.
Старалися з любов’ю, в мирі жити,
І добрими та щирими були.
І рідну мову не дамо згубити,
Допоки в наших грудях є серця.
Ми Україну будем боронити
І мову в світ нестимем до кінця.