Туман над річкою розлився,
Не видно берега ріки.
І мов завмер та зупинився
За крок буквально від руки.
Ще сонечко не піднялося,
І казка в сутінках живе.
Усе в тумані розпливлося,
І ожило, й кудись пливе,
І контурів чітких не має,
Рухливе і чарівне все.
У серпні часто так буває —
Туман у казку нас несе.
А ти пливеш в ранковій річці,
В густім тумані все чудне.
І чистій дякуєш водичці.
І знаєш, що туман мине,
От тільки сонце підніметься
Й туман розтане, відійде.
І промінець ясний займеться,
Нас в день прийдешній поведе.