Несе осінній ранок прохолоду,
А в небі синь безмежна, чистота.
До річки йду, занурююсь у воду,
А всюди казка, казка непроста.
Бо на траві ж яка роса краплиста,
Яскрава зелень всюди, дивина!
Вода холодна вже, та дуже чиста,
А даль безмежна світла і ясна.
Та доцвітають вже останні квіти,
І скоро осінь фарби розіллє.
Почне раненько в небі сутеніти,
А потім нічка чорним все заллє
Й просипле в небі зорі-самоцвіти,
Чарівні сни до вікон принесе.
І тільки в снах уже цвістимуть квіти,
Насправді дуже зміниться усе.